Рукопис https://rukopis.org.ua Літературний сайт, проект творчого колективу "Поезія – це завжди неповторність" Wed, 11 Apr 2012 23:52:09 +0000 en hourly 1 http://wordpress.org/?v=3.3.1 “коли один дзвінок збиває відлік волі на нулі”(С) https://rukopis.org.ua/poeziya/koly-odyn-dzvinok-zbyvaje-vidlik-voli-na-nulis.html https://rukopis.org.ua/poeziya/koly-odyn-dzvinok-zbyvaje-vidlik-voli-na-nulis.html#comments Wed, 11 Apr 2012 23:52:09 +0000 VichKaPtichKa https://rukopis.org.ua/?p=3190 Що живим – ударами ногою під дих,
те для мертвих – саркастичні зітхання.
Коли серце без бігу прискорить свій біг -
то лиш духу живого стрімкі поривання.
Вище бруду й жорстокості, бездіяльності днів,
несподіваних радощів й зради.
Цей безконтрольний тупіт крові до жил
скаже правду назавжди, омине всі принади.
Ще здивує не раз своїм трепетом легкого ходу,
Коли вітер веде вас в нову синь і густі теплі води,
Коли світло від саме того світила
крізь всю темряву космосу вчасно
в очі до тебе влетіло й влетіло назавжди.

11 квітня був прекрасним днем!
Через свою небайдужість до знищення духу!
Духу вічно молодого Києва, що витає багато де,та в повітрі Андрівського узвозу – насправді казкова концентрація, що варта багатьох замирань багатьох сердець і мого зокрема.Його камені нагадують про багато теплих днів, багато ніжних рукостискань, відвертих душевних розмов і несказанного задоволення від краси, що особливо загострює на собі увагу в таких місцях. І про один містичний літній вечір 11го року Я теж ніколи не посмію забути…
Коли в його пустій темряві, поспішаючи, дивилась під ноги, аби не скрутити собі в”язи і в один момент погляд вперся в п”яти. Точніше сказати в кросівки…знайомі кросівки, знайомі ноги, знайомі шорти….одного малознайомого, та від цього не менш цікавого і чарівного художника…
І мені мало хто повірить..що саме 11 квітня, нарешті..так само несподівано вже зустрілись наші погляди….не буду брехати, що на розкопаній вулиці) Життя простіше і приємніше, коли ви його любите. Тож в найдобродушніші обійми я потрапила на підході до екскалатора на станції Контрактова))І від космосу цих радісних синіх очей рухатись стає приємніше і посмішка,стає незвично широкою і думаю зникне вже скоро увісні))Добрих сноВидінь, любі читачі*

]]>
https://rukopis.org.ua/poeziya/koly-odyn-dzvinok-zbyvaje-vidlik-voli-na-nulis.html/feed 0
І ще трішки думок https://rukopis.org.ua/poeziya/i-sche-trishky-dumok.html https://rukopis.org.ua/poeziya/i-sche-trishky-dumok.html#comments Wed, 11 Apr 2012 20:29:40 +0000 Dana https://rukopis.org.ua/?p=3188 Серйозна то річ – Життя.

Буття… Небуття… Забуття…

Одвічні істини і сподівання.

Життя – це відповідь, чи запитання?

Що можемо ми і що хочемо знати?

Чого нам сьогодні, чи завтра чекати?

Ми долю свою будуєм як дім?

Чи дім нам дано, ми живем лише в нім?

І марна то справа – чогось шукати,

Будинок той самий, лиш інші кімнати.

Чи так це, чи ні, хто може сказати?

Оселю ж найкращу всім хочеться мати.

Бажання ж мої, не хитрі, прості -

Зуміти свій дім зберегти в чистоті.

І в ньому, щоб щиро всміхались віконця,

До світу, до неба, до ясного сонця.

А ще, так бажається, щоб  була

Любові кімната. І чимала.

Бо думка в душі озивається знов -

Врятує наш світ не краса, а Любов.

]]>
https://rukopis.org.ua/poeziya/i-sche-trishky-dumok.html/feed 0
ч.м. приватне https://rukopis.org.ua/poeziya/ch-m-pryvatne.html https://rukopis.org.ua/poeziya/ch-m-pryvatne.html#comments Wed, 11 Apr 2012 17:05:53 +0000 Андрій Мирохович https://rukopis.org.ua/?p=3186 чесний мілош поет з немілості божої
песику загублений на дорогах культури
зворохоблено співаєш ти баламутно.
навіть те що ти лавреат нобелівки
не псує репутації  ти не курва
мілосний вільготний чеслав ти не курва
хоч скурвитись легше аніж вмерти
а вмирати невідворотньо природньо.
завше заздрив тобі
навіть два десятиліття тому коли
думав що то воно за дурню пишеш
все одно заздрив. заздрив твоїй відвазі
навіть дурнуватим плетеним краваткам
заздрив, а що вже казати про важливі
направду посутньо важливі речі,
до прикладу пити віскі перед теле-
візором і володіти чудовим зором
щоб побачити людину-муху
на хмародері в окленді
року одна тисяча дев’ятсот тридцятого.
сповнений я заздрости до тебе
так наче посідаєм спільну коханку
заздрю тобі ста´рий сьогодні як і колись
знаю що то недобре але то є фатальнє.

]]>
https://rukopis.org.ua/poeziya/ch-m-pryvatne.html/feed 0
жити https://rukopis.org.ua/poeziya/zhyty.html https://rukopis.org.ua/poeziya/zhyty.html#comments Wed, 11 Apr 2012 16:30:46 +0000 Maria https://rukopis.org.ua/?p=3183 Носити в собі свято життя
безмежне поле і влітку море
Будиночки як з мультика
що притулені до стіни замку
в ущелині між Замковою і іншою горою
Носити колядки і дідух з-під стола прабабці
горіхи і груші терпкі
весільні пісні і різання короваю
Носити в собі міста і дороги
дерева і захід сонця
Носити людей, їхні біди і щастя
і себе час від часу носити
Жити.

]]>
https://rukopis.org.ua/poeziya/zhyty.html/feed 0
робити щасливим https://rukopis.org.ua/poeziya/robyty-schaslyvym.html https://rukopis.org.ua/poeziya/robyty-schaslyvym.html#comments Tue, 10 Apr 2012 23:23:03 +0000 Бренда Метон https://rukopis.org.ua/?p=3177 Бо ті мови, що знаю – мають обмеження у кількості слів.

Моя музика не долітає до твоїх стін.

У мене квітень і поламаний телефон.

Сьогодні ішла по місті, і до мене ніхто не підійшов.

Не пропонували купити мтс, не роздавали листівки на «пошті»

Мені здавалось, я дуже самотня, серед тисяч і тисяч людей.

Цікаво, як минає твій день?

Чи розливаєш чай на газети сторінки,

(зараз до рими, варто написати щось про тостер і грінки).

Особисто я – не люблю черству їжу.

Хоча, може вже сама закам’яніла.

А «Тостер» це літо і фестивальний дибош.

Хочу чужого міста, модернових вулиць і площ.

Але, наразі кидаю крихти серця разом з хлібом,

годую любов’ю асфальт собак і голубів.

Робити когось щасливим – виявилось так просто,

хочу аби і ти це вмів.

]]>
https://rukopis.org.ua/poeziya/robyty-schaslyvym.html/feed 1
Синдром Корсакова https://rukopis.org.ua/poeziya/syndrom-korsakova.html https://rukopis.org.ua/poeziya/syndrom-korsakova.html#comments Tue, 10 Apr 2012 17:14:23 +0000 Наталя Боровик https://rukopis.org.ua/?p=3170 Пам’ятаю осінь. Птахи на південь, дерева в золоті.
Пам’ятаю зиму. Сніг по коліна. Різдво. Мороз.
Літом бувало гаряче. Літо – спрага для молоді.
А що теперки між нами? Й що саме із цього всерйоз?

 

*Синдром Корсакова – різновид амнестичного синдрому, названий на честь російського психіатра Сергія Корсакова, який, власне,  його і відкрив. Основою синдрома Корсакова є неможливість запам’ятовувати поточні події  при більш-менш збереженій пам’яті на минуле.

]]>
https://rukopis.org.ua/poeziya/syndrom-korsakova.html/feed 1
Любімо себе https://rukopis.org.ua/poeziya/lyubimo-sebe.html https://rukopis.org.ua/poeziya/lyubimo-sebe.html#comments Tue, 10 Apr 2012 11:08:46 +0000 orynka https://rukopis.org.ua/?p=3171 Дерева цвіли: перші пуп`янки, перші листочки..
Фіалки, що зсохли не в вазах, а на пустирях..
Капличка, де Павлік Морозов стояв на горбочку
колись… Парк купався в нестримних пташиних піснях..

Весна була тиха і мила, й така поетична…
Аж молота гупання вчулося раптом смутне,-
майстри руйнували будинок… Старий… Історичний…
Так гуркотом в серці відбилось,- невже не мине

і наше містечко зла доленька Києва й Львова,-
де легко купити контрфорси, балкон або дах;
де стіни будинків старих в мить блищать кольорово,
як тільки потраплять у власність приватну… В віках

лишається їх неприступність і сірість столітня,
бо нині «не в моді»… Тепер ядовитих тонів
прийшло панування,- тож геть давнину непривітну!
Успішній торгівлі зашкодить помпезність віків.

І на реставрацію жоден понести витрати
не згоден, бо незаперечний дизайнерський смак
він має. Щодня каталог европейський гортати
він може. Всі ж прагнуть Европи,- то зробить відтак

він рідному місту Европу свою, неповторну,
й хай тішиться місто, що ближче воно до мети.
Геть арки, завкруглені вікна, ліпнину потворну!
Ура склопакетам, пластмасі і формам простим!

Так каже Европа..?! Так Захід величний нам мовить..?!
Хіба ж воно так..? О, прислухайтесь, люди, той звук
відлуння лиш цивілізацій! Що скривлено ловить
його наш приймач, котрий змушує нас власних рук

прикласти до саморуйнації, й власних шедеврів
до прикрого знищення. Наче в глухий телефон
ми граємо з Заходом. Ми подаємось на жебри
за несмаком ницим в краї, де багатий барон

ніколи не знищить у власності древній будинок,-
бо ним він гордиться, і кожний старий камінець
плекає… Старе відновити, підняти з руїни,-
то чи не найбільший життю рукотворний вінець!

А що ж тоді ми..? Що постане за нами..? Той несмак,
що очі пече й перетворює в камінь серця..?!
Бездарність політиків, ігор з грошима нечесних
прямий результат? Очевидна неправда, кінця

котрій й за горами не знайдеш? Обдурені долі,
апатія, лінь, тиха злість, безнадії кліщі…
Прокиньмося, люди, коли ж ми запрагнемо волі?
Лиш в нас є свобода. Всередині. В нашій душі.

У власній енергії внутрішнього пожадання
до волі. До втечі від несмаку згиджених лап.
Борімось! Гуртуймось! Всі сили від серця й бажання
берімо! Бо тільки за нами наступний етап

історії стане реальним.. Ми ще не програли.
Нам лиш об коліно собі б надламати хребет!
Історії ми є творці, а не творчі вандали.
Щоб нас поважали нащадки — любімо себе..

2007.04.24-2012.03.24

]]>
https://rukopis.org.ua/poeziya/lyubimo-sebe.html/feed 0
внутрішня інтернаціональність https://rukopis.org.ua/poeziya/vnutrishnya-internatsionalnist.html https://rukopis.org.ua/poeziya/vnutrishnya-internatsionalnist.html#comments Tue, 10 Apr 2012 09:38:40 +0000 Наталя Боровик https://rukopis.org.ua/?p=3145 моя ніжність, вона, як російська нафта-
її стане всім, але не надовго.
живить собою емоцій авта
надійно, віддано і тактовно.
моя посмішка, вона, як афганські транки-
спочатку безпечна, а потім впадаєш в залежність.
гріє собою холодні і хмурі світанки,
обмежує для коханих безмежність.
мій погляд довжиною в магісталь транссибірську
по ньому можна віками блукати
ангельську стежку знайти і бісівську,
залежить від того, хто вийде шукати.
мій настрій на погоду лондонську схожий,
то сонцем світить, а то напускає туман..
я ніби сама для себе простий перехожий
і кожен з моїх здобутків спланований самообман

]]>
https://rukopis.org.ua/poeziya/vnutrishnya-internatsionalnist.html/feed 0
“Забутий суспільством” https://rukopis.org.ua/poeziya/zabutyj-suspilstvom.html https://rukopis.org.ua/poeziya/zabutyj-suspilstvom.html#comments Tue, 10 Apr 2012 03:15:34 +0000 Юрій Баюрак https://rukopis.org.ua/?p=3167 Надворі морозно та зимно
І січень місяць в гості йде.
Всі поспішають, що не дивно,
Свята вечеря дома жде.
І я виходжу із трамваю,
Крокую швидко навпростець,
А біля тротуару скраю
Сидить жебрак, неначе мрець.
В його очах той біль помітний,
Що розтривожить душу враз,
Колись він також був амбітний,
А зараз? Зараз без образ.
Ти для суспільства не існуєш,
Тебе забули навіть ті,
Кому ти й зараз не забудеш
Подати руку у дворі.
Та більше вже не сподівайся,
А краще взагалі забудь.
В своїм болоті ти купайся,
Не загороджуй іншим путь.
Тебе ніхто не зрозуміє,
Чому життя в тебе таке
І звідки вітер сильний віє,
Що так пронизує тебе…
Збіжать роки, неначе миті,
Ніхто не скаже “прощавай!”
Всі поспішають і надалі
У переповнений трамвай.

(Нью Йорк,2012)

]]>
https://rukopis.org.ua/poeziya/zabutyj-suspilstvom.html/feed 4
ты пахнешь песнями под гитару https://rukopis.org.ua/poeziya/tyi-pahnesh-pesnyamy-pod-hytaru.html https://rukopis.org.ua/poeziya/tyi-pahnesh-pesnyamy-pod-hytaru.html#comments Sun, 08 Apr 2012 00:30:19 +0000 Настя Уксус https://rukopis.org.ua/?p=3158 ты пахнешь летом, колосками и песнями под гитару,
и если я и буду звучать, то рядом с тобой.
спасибо за то, что иногда тебя бывает мало.
когда мы поем вместе, ты невыносимо родной.

столько слов звучит, столько знакомых песен:
я не помню все, а у тебя всегда на слуху.
когда ты смеешься, когда ты настолько весел,
мне не нужно писать всю эту бредовую чепуху.

три луны на небе, бегают кошки, воют собаки…
мы идем домой, хотя спать мне нет смысла уже,
ты смеешься опять, разгоняя все темные мраки*,
выдыхая воздух, которого не бывает свежей.

]]>
https://rukopis.org.ua/poeziya/tyi-pahnesh-pesnyamy-pod-hytaru.html/feed 1