Завантаження ...
В... Причини популярності образу Карлсона повісті А.Ліндгрен «Малюк і Карлсон»
Автор: Категорія: Статті
Теорія архетипу дитини К.Юнга допомагає розібратися в феномені такої привабливості персонажа Карлсона для читачів будь-якого віку. Визначення «вічна дитина» [2] найбільше підходить головному герою повісті А.Ліндгрен – дитина в тілі, хоча і невисокої, але дорослої людини. Карлсон позбавлений внутрішніх обмежень та самоконтролю, що притаманні дорослим. Він живе в гармонії зі своїм внутрішнім «я-дитина», керуючись бажаннями. Життя для нього – безкінечна гра, іноді небезпечна для нього самого, та дитина не помічають таких загроз, будучи повністю поглинутою цікавим для неї справою. Так і Карлсон з властивим йому нерозважливістю може випадково підірвати іграшкову парову машину Малюка, піти разом гуляти по дахах Стокгольма, впустити злодіїв в будинок, аби потім покепкувати з них.
Опираючись на теорію К.Юнга, Карлсон характеризується наступними ознаками архетипу дитини:
- Непереможність дитини. Карлсон володіє силою, що дарує йому можливість перевершити здібності дорослої людини, вміння обернути ситуацію собі на користь і вийти з неї абсолютним переможцем і героєм, при цьому діючи абсолютно інтуїтивно та несвідомо: «…младенец» одарен высшими силами и что вопреки ожиданиям он преодолеет все опасности. «Младенец» рожден из чрева бессознательного… Он олицетворяет жизненные силы, которые находятся за пределами ограниченного пространства нашего сознания, он олицетворяет пути и возможности, неведомые одностороннему сознанию…» [2].
- Покинутість дитини. Ми нічого не знаємо про батьків Карлсона, він вихований самою природою і свої сили до існування черпає з неї. Той факт, що персонаж не має історичного коріння – необхідна умова реалізації першої ознаки архетипу дитини, а саме її непереможність через злиття з природою: « «Младенец» означает нечто, развивающееся в направлении независимости. Сделать это он может лишь отделив себя от своих начал: поэтому покинутость – необходимое условие, а не просто сопутствующий симптом…» [2].
- Цілісність союзу свідомого і несвідомого в особистості. Карлсон народжений чоловіком: ризикований, рішучий, сміливий, але в той же час його несвідоме має жіночу природу: він – інфантильний, вередливий, співчутливий.
- Дитина як початок і кінець. Карлсон перебуває у незмінному для себе стані дитини. Він не розвивається внутрішньо, стадія дитинства завмерла в ньому, в результаті чого він здається читачу вічною істотою, не маючи визначених часових обмежень. Невідомо, коли він з’явився і коли закінчить своє існування в світі звичайних людей. Автор вказує на те, що Карлсон і до тепер живе та тому ж даху в своєму маленькому будиночку: «Младенец – это все покинутое и брошенное на произвол судьбы и в то же время божественно могущественное; ничем не замечательное, сомнительное начало и триумфальный конец» [2].
Отже, аналізуючи образ Карлсона через призму юнгіанської теорії архетипів, даний персонаж має наступні ознаки архетипу дитини, а саме непереможність, покинутість, цілісність союзу свідомого і несвідомого, а також характеристика дитини як початку та кінця.
Використана література:
- Линдгрен А. Малыш и Карлсон. // Библиотека Максима Мошкова // URL.: http://lib.ru/LINDGREN/malysh.txt, дата звернення: 02.11.2011.
- Юнг К.Г. – Душа и миф. Шесть архетипов. // Синтон // URL.: http://www.syntonespb.ru/library/books/?item_id=3946¤t_book_page=8, дата звернення: 18.11.2011.
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ...