У ніч на страсну п’ятницю

Автор:     Категорія: Проза

1

Віта Чубко прокинулася о сьомій. За вікном лив дощ, у квартирі було холодно і сиро, з поцвілої стелі капотіла вода і монотонний стукіт крапель по алюмінієвій мисці доводив до сказу. Аби не чути цього звуку, дівчина ввімкнула «Перець-ФМ» і, кутаючись у махровий халат, подалась до ванни. Там вона довго грілась під гарячим душем, потім ще довше заварювала каву і пила її з еклером, наповненим кремовою начинкою. Оглянувши небо крізь запилену шибку, вона подумала, що сонця сьогодні не дочекається. Аби хоч якось відтягнути похід на вулицю, Віта ввімкнула комп’ютер. Інтернет глючив і Далі цікавіше…

Дуже старий Стоун

Автор:     Категорія: Проза

Він  лежав на березі синього моря –  великий, граційний, самотній.  І кожен, хто проходив узбережжям, зупинявся на мить, здивований: як він тут опинився сам серед золотого піску? Може, бурхливе море під час цунамі тисячолітньої давнини виштовхнуло його зі своїх потаємних глибин? Може, піщана буря проникла в його схованку і закотила в таку далечінь? А може, якийсь подорожній знічев’я приніс із кримських гір, що за сотні кілометрів від узбережжя?.. Далі цікавіше…

Слова, які в свій час, сказала Мати Тереза, торкнулися душі і стали віршованими рядками.

Автор:     Категорія: Поезія

 

Люди різні бувають. Серед них є величні,
Нерозсудливі, егоїстичні
Нелогічні і непослідовні в діях,
Але все ж таки, ти люби їх!

А коли у любові бажаєш жити,
І в кожному дні добро лиш творити,
Не завжди повірять у помисли чисті,
Звинуватять у самолюбстві й користі.
Ти істину цю, пам’ятай просту,
І все ж, виявляй доброту!

Якщо впевнено йдеш до мети,
Якщо успіху зміг досягти,
То поруч з тобою будуть стояти
Друзів фальшивих багато,
Й ворогів, дуже справжніх, побачиш ти,
Але все ж, досягай мети!

Якщо у житті ти чесний і щирий,
По правді живеш, справедливості, вірі,
Звичайно, ти гідний мати пошану,
Але не уникнеш брехні і обману.
Все ж душу свою від людей не відвертай,
Будь чесним, будь щирим і будь відвертим !

Все, що зводив роками,
до цеглини кладучи цеглину,
Може згарищем стати в одну лиш хвилину.
Вставши, далі іди ти незмінно,
І будуй, вже нове, неодмінно!

На життєвім шляху є печалі, проблеми, тривога.
У хвилини такі, людям бажана допомога.
Може статись, і це ти також маєш знати,
Згодом будуть за неї, тобі ж, дорікати.
Ти подяки від них не чекай,
А чим можеш, допомагай!

Якщо ти досягнув безмежного щастя,
Заздрощів тобі обминути не вдасться.
Та нехай не лякають життєві зливи,
Будь веселий завжди, будь щасливий!

Про добро, що сьогодні зробив, так буває,
Завтра вже ніхто й не згадає.
Все ж любов із собою в дорогу бери
І добро в кожнім дні, твори!

Все що кращого маєш, вділи і людям,
Хоч цього ніколи достатньо не буде.
Й невідомо, чи взагалі, оцінять колись.
Все ж найкращим з людьми ділись!

І тоді лише, зрозуміти вдасться,
Що минуле, теперішнє і майбутнє – це ти.
У тобі твої сльози, твої перемоги і щастя,
Все для себе, в собі лише носиш ти.

І в кінці кінців, ти відчуєш собою,
Що навколо такі ж як і ти, просто люди.
Все, що робиш, це є між Богом й тобою,
Між тобою і ними, ніколи не буде!

Набір творів в альманах

Автор:     Категорія: Новини

ЛІТЕРАТУРНА ПЛАТФОРМА “SPATIUM” ОГОЛОШУЄ НАБІР ТВОРІВ В АЛЬМАНАХ ВІЛЬНОЇ ПОЕЗІЇ – “ДІАПОЗИТИВ”

ДЕДЛАЙН 10 квітня 2016

Обов’язкові умови: бути учасником Літературної Платформи “SPATIUM”, якщо Ви не зареєстровані в соцмережі Facebook – у вас з’явилася чудова можливість це зробити.

https://goo.gl/BZOCi8

В альманах приймаються лише вільні вірші (верлібр, білий) українською мовою. Обов’язково заповніть анкету

https://goo.gl/JmhVHy

Після заповнення анкети, твори надсилати за адресою lp.spatium@gmail.com А5 формату, 14 шрифт, Times New Roman, розширення .doc або .docx

Бодя

Автор:     Категорія: Поезія

Кожен із нас вміє творити дива.
Ми їхали в поїзді. В нього була купа бабла.
Він його вголос пристраcно рахував.
Здавалось, йому на очі спадав осінній туман.

Він їхав з Польщі – пропрацював там півроку,
В його селі під Ватутіним таку не знайти роботу.
Хвалився мені ноутбуком й своєю зарплатою,
Сміявся, що чай у Польщі називають «хербатою».

Його зрадила жінка – напевно, не надто давно,
Уперто мене запевняв: «Зрадливі люди – гівно»,
а вірних на цьому світі важко знайти,
Скоріш за все, найвірніші – це пси і коти.

Його батьки розлучені – живуть у різних містах.
Просять постійно грошей і трохи тепла.
А як я поділюсь тим, чого у мене нема?
Коли я просив підтримки – отримував копняка.

Але жалітися гріх – «пеньондзів» достатньо мені –
Купив ноутбук, телефон, а решту віддам рідні.
Для цього фарбу вдихав шістнадцять годин на день.
Жартую тепер, що змінився колір моїх легень.

Для мене запах заводу – божественний аромат.
Якось на голову впав алюмінію шмат.
Спитаєш, хто врятував від смерті мене?
Та наше життя закоротке, для балачок про сумне.

Головне, насправді, завжди залишатись людьми,
Щоб не ставалось, і скільки б не з’їв туги.
Виховай свою думку й загострюй як слід-
Мов останню стрілу, щоб добути собі обід.

Коли я заснула і бачила дивні сни,
Бодя ковдру віддав мені і від холоду захистив.
І у снах, здавалося, що маю стільки тепла,
Ніби в змозі зігріти усіх, і умію творити дива.
А слова, що казав Богдан про свої дихальні шляхи
В сні спліталися у веселки і стікались в барвисті річки.

Ось тепер він, напевно, вдома
і затято рубає дрова.
Та ніхто у селі не чує, як
Він дихає кольорово.

Зрада

Автор:     Категорія: Поезія

Прокинся Матінко,Вкраїна!
Кайдани вдіті розірви.
І подивися навкруги,
Побач гріхи своїх синів…

Зреклись вони,твоєї слави,
Немов від Мати відреклись!
Самі в ярмо тяжке впряглись.
Неначе всі осиротіли…

Встряхнися Мамо і узрій.
За страшний гріх,
Страшенна кара…

В кацапські шкури одяглись,
І ярма їхні запряглись.
Та тричі відреклись від тебе…
Мамо…

Немов усі вони осліпли,
У вуха їх диявол каже,
Але гадають що Христос
А ті сліпі і слухать раді.

Одуренні немов чумні,
Землицю матінку прокляли,звірі…
Дурні,прокляття їх,
До них вернеться.

За їх гріхи,ще їх синам,
Онукам й іншим.
Безвинним ,їх хреста,
Їх зраду ,їхній гріх,
Нести прийдеться без вини…

Мир

Автор:     Категорія: Поезія

Таки може,таки буде!
Мир у Дикім полі .
Поскладають лихі люди,
Кривавую зброю .
Не проллється більше кров.
Та забудуть люди…
Страшну східну смуту
І на березі ріки,виростуть тополі,
І степи,лани і гори,
Навіть в небі зорі.
Хочуть мир у Дикім полі
Защебечуть солов’ї,птахи заспівають.
І весь світ узнає,що війна минає!

!!!

Автор:     Категорія: Поезія

Важкий тягар на серці є.
Не полишає він мене.
Крізь світ,за очі я іду,
Лише Хреста не підведу

Старим життям нажився я
З повна.
Хочу нового сприйняття.
Старі обличчя в новому бутті.

Потрібні враження мені.
В новому-старому житті.
Колишній простір вже минув
Колишніх друзів позабув.

О простір мій,моє буття
Моє натхнення,й забуття.
Я відродився,я новий.
Мій край Луганський ,я все ж твій.

Земля моя,о земле моя
Радій за мене,я твій син.
Я народився крізь руїн.
І побудую там свій дім.

Не кину нененьку свою.
З могили витягну страну
Вона вмера,та ще не вмерла.
Іще жива,живи страна.

У лютий час,
у времья люте
як доньку рідную свою
бандитам-звірям не лишу.

Коли відродишся земля
І прийде знову забуття.
Тоді прийде мій посланець.
Щоб зняти твій тягар із плеч.

Єдність

Автор:     Категорія: Поезія

Сила у єдності,
у братстві душа,
один ти не воїн,
ідея одна.
єднає людей,
лиш спільна мета.
коли обьєднались,
то легше війна.
під гаслом війни,
під стягом повстаня.
зьявились нові герої повстаня,
у чесного люду,
братерство в дущі.
єднаймося люди,єднаймось брати.

Настав час

Автор:     Категорія: Поезія

Ми маємо зібратися з терпінням,
та трохи почекати їх війни,
вони там сваряться в верхах,
не побачивши єднаня у низах.

нехай там сваряться і бьються,
нехай деруться та грезуться.
до поки,
ми єднаємо війська.

не відмахнутись більше від майдана.
не битимуть чорнобильских бійців.
настав наш час,
настав їх судний день.

волатимуть від болю,ті пани…
кричатимуть від болю багачі.
огидні радіанські засланці.

Top