Ви тут: Головна > Верлібр > день в уяві (віршування в окупації)

день в уяві (віршування в окупації)

Автор:     Категорія: Верлібр

Digg
Del.icio.us
StumbleUpon
Reddit
Twitter
RSS

notes_1366996245

сонячний зайчик
утрапив крізь скло у хатину
і на стіні усміхається світло і тепло,
привітно від літа.
штучні квіти поставив йому
біля нього у вазі –
може з усмішки тої
спурхнуть метелики
і, світосяйні,
мов іграшки
сядуть на штучні ці квіти
і оживуть вони раптом,
холодні і мертві.
і здіймуть листочки
і пелюстки всі до світла,
що зайчиком сонячним
їм усміхається тепло від літа –
там легіт хитає трави і віти,
вітається з небом,
у синьому небі
пір”їнії хмарки
і птахи мов райські
літають,
співають,
оспівують зорі
і день,
у якому
поля і степи,
і ліси шепочуться поміж собою.
милуються в річці своєю красою
німфи і ельфи
веселі,
сумні,
безтурботні,
бешкетні – усі відзеркалені в водах,
які розхвильовують легіт і водорость,
колами зносить до озера славою літа
їхню красу відображену в водах
ніжна стихія.
здіймаються аж,
визирають із трав
веселоколірні квіти
в бажанні побачити диво краси,
привітатися з нею…
та марно усе –
раптом зник зі стіни
усміхнений сонячний зайчик.
і хмарами небо зімкнулось
півкулями сірими щильно.
важко дихати стало
у кулі зимового холоду.
сніг закрутився у тихому танці в морозі,
завіяв уяву явлення літа.
квіти штучні,
холодні і мертві,
струнко стояли у вазі,
яка вигравала боками кришталю
всіма кольорами оперення півня
і відзеркалена в круглому дзеркалі
посміхом мерзлих розлучень…
…у прикрій іронії
сьорбаю каву гарячу, гірку
і чорну як день цей черговий у окупації

Прочитано разів: 18
0 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 5 (0 оцінок, середня: 0,00 з 5)
Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...

Залишити коментар

 
Top