Ви тут: Головна > Поезія > 2.32.

2.32.

Автор:     Категорія: Поезія

Digg
Del.icio.us
StumbleUpon
Reddit
Twitter
RSS

 

Топтати це місто ногами, бити щосили брук,

щоб воно тобі не сказало, що вже не друг

тобі той, хто це ж місто під ноги клав

й забував спати, їсти і часом дихати.

 

Вся небіль не вкладається у некрок.

Неурок не для мене. Послухай, навіщо

ще знімати квартиру у цьому місті,

де ні жити не можеш, ні просто дихати?

 

І збрехати хотіла б тобі, як збрехала сусідам,

що мої тижневі самотності називають депресіями

і передають вітання біляпід’їздними бабцями,

А ще часом пакунки  якимись п’яницями.

 

 

Прочитано разів: 16
Оцінок: 0, average: 0.00 з 5Оцінок: 0, average: 0.00 з 5Оцінок: 0, average: 0.00 з 5Оцінок: 0, average: 0.00 з 5Оцінок: 0, average: 0.00 з 5 (0 оцінок, середня: 0.00 з 5)
Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ... Завантаження ...

2 коментарі до “2.32.”

  1. Ярослав Молінський Ярослав Молінський коментує:

    О, Аліско щось я не знаю ніби про яке місто ти, але догадуюся. Цікаво що воно так надихнуло

    Відповіcти
  2. Katrin Alisa Breter коментує:

    надихнуло десь так о 2.32)

    Відповіcти

Залишити коментар


Top