Ви тут: Головна > Статті > ТВОРЧІСТЬ ТОНІ МОРРІСОН У КОНТЕКСТІ АФРО-АМЕРИКАНСЬКОЇ ЖІНОЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА МЕЖІ ХХ – ХХІ СТОЛІТЬ

ТВОРЧІСТЬ ТОНІ МОРРІСОН У КОНТЕКСТІ АФРО-АМЕРИКАНСЬКОЇ ЖІНОЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА МЕЖІ ХХ – ХХІ СТОЛІТЬ

Автор:     Категорія: Статті

Digg
Del.icio.us
StumbleUpon
Reddit
Twitter
RSS

 

 

 

Афро-американська література пройшла довгий і тернистий шлях від доколоніального періоду до наших днів та зазнала значного впливу з боку соціально-історичного розвитку і технічного прогресу. Але незмінним у ній залишається один компонент – людина з усіма її чеснотами та вадами, традиціями та спрямованістю у майбутнє. ХХ століття було знаменне появою нових романістів, таких як Джон Гарднер, Джон Ірвінг, Пол Теру, Вільям Кеннеді, Пол Маршал, а також визнаними темношкірими романістками – Тоні Моррісон, Джамайке Кінкейд, Тоні Кейд Бамбара, Елліс Уокер.

Жіноча афро-американська література 70–80-х років не переймалася соціальним протестом, навпаки, перші жести американських африканців у культурі були виразом не протесту, а соціальної мольби. Проте діти та онуки рабів викорінювали расизм, але вже не благали, а вимагали. Жіноча література 70-х адресувалася не лише чорній аудиторії та працювала у рамках чорної культури і чорної самосвідомості, але перш за все зосередилася на своєму, тобто на гірких, а інколи й відкрито згубних стосунках жінки й чоловіка, на маргінальному становищі жінки у фаллократичному суспільстві – вона звернулася до фемінізму, який виступив гарантом розвитку загального процесу демократизації.

Тоні Моррісон– перша афроамериканка, що отримала Нобелівську премію з літератури,  професор Принстонського університету, член Американської академії та Інституту мистецтв і літератури, член Американської академії гуманітарних і точних наук. ЇЇ твори перекладені багатьма мовами: італійською, французькою, норвезькою, японською, російською та іншими; творчість та біографія письменниці були темою декількох монографій та дисертацій. Опублікований у 1987 році роман „Улюблениця” (Beloved) отримав у 1988 році Пулітцерівську премію [5], а потім і Нобелівську премію з літератури у 1993 році. Він був визнаний найкращим твором Моррісон та став її першим бестселлером. Серед багаточисленних нагород письменниці – медаль Національного книжкового фонду за видатний внесок в американську літературу (1996). Тоні Моррісон давно визнана класиком американської літератури. Її твори глибокі за змістом, в них розглядаються серйозні проблеми афро-американського населення США. Твори письменниці неможна зарахувати до легкого читання, однак вони є популярними у всьому світі. Моррісон бере активну участь у феміністичному русі, виступає на негритянських конгресах [7].

Своїм творчим внеском Тоні Моррісон (1931 р. н.) збагатила культуру Америки, вписавши афро-американську літературну парадигму в американський літературознавчий канон, висвітливши важливе значення афро-американської історії у процесі формування світоглядної концепції Сполучених Штатів. Завдяки своїй прозі, в основі якої лежить зображення національного африканського фольклору, Т. Моррісон змінює існуючі американські літературні канони, зображуючи згубний вплив міжрасових протиріч, опозиції «білих» та «інших», спроби домінування «білих» та придушення національної самосвідомості «інших» національностей. Ці нагальні теми, що піднімаються у романістиці Т. Моррісон, принесли міжнародне визнання письменниці.

Дослідженням творчості Т. Моррісон займаються західні літературознавці, такі як Джон Н. Дювал, М. Г. Гендерсон, Ф. Пейдж, Т Харріс та російські – В. Бошняк, І. В. Гусарова, М. Зав’ялова, Г. Злобін, М. Р. Коппард, О. Пахомов, О. В. Піскун,  Ю. Стулов тощо. У вітчизняному літературознавстві вивченням творчості письменниці займаються      Т. М. Денисова, С. А. Пухната. Творчий доробок письменниці розглядається вітчизняними літературними критиками здебільшого лише у гендерному аспекті.

У 60-ті роки, ще до появи першого роману Тоні Моррісон „Найблакитніші очі (The Bluest Eyes, 1970) основною негритянською ідеєю була ідея єдності, це означало, що відносини всередині негритянських родин вважалися благополучними, тобто усі нещастя походили від расизму, чоловіки були поза критикою, а отже, жінок з їхніми

нудними проблемами начебто не існувало. За своїми власними зізнаннями Моррісон написала книгу, тому що їй хотілося прочитати щось про себе, а не лише увесь час про інших. І вона почала пророкувати про життя, що не зафіксоване на папері. „Я пишу для  чорних жінок ” [8] – це її власні слова. Але Тоні Моррісон більше ніж пише, ця письменниця досліджує пам’ять та підсвідомість народу. Література в її руках бере на себе зобов’язання психоаналітика: локалізує больові точки та вибирає стратегії лікування, вона начебто проговорює варіанти минулого, майбутнього і теперішнього в надії наштовхнутися на вихід з теперішнього неблагополуччя. Травматичний досвід народу потребує лікування національним мистецтвом, а травматичний досвід жінки у культурі та поза нею також може виявитися піддатливим художній терапії. У своїх захоплюючих, повних енергії романах письменниця всезагально розглядає складний духовний світ темношкірих американців. Багата та яскрава проза Моррісон принесла їй міжнародне визнання. Романи письменниці є завершеними творами мистецтва, у той же час несуть у собі політичний заряд.

Вся багатогранність таланту Тоні Моррісон виявилася в її багато численних прозових творах : романах „Найблакитніші очі” (The Bluest Eyes, 1970), „Сула” (Sula, 1973), „Пісня Соломона” (Song of Solomon, 1977), „Смолянисте опудало” (Tar Baby, 1981), „Улюблениця” (Beloved, 1987), „Джаз” (Jazz, 1992), „Рай” (Paradise, 1998), „Кохання” (Love, 2003), книга „Гра у темряві: Білизна та літературна уява” (Playing in the Dark: Whiteness and the Literary Imagination, 1992), книги для дітей „Великий ящик” (The Big Box, 2000), „Книга негарних людей” (The Book of Mean People, 2002), „Лев чи Миша?” (The Lion or the Mouse?, 2003), „Мураха чи Коник-стрибунець?” (The Ant or the Grasshopper?, 2003), „Мак чи Змія?” (The Poppy or the Snake?, 2004).

Роман „Кохання” (Love) Тоні Моррісон – дослідження природи кохання, яким одержимі різні жінки, коханням пристрасним, всепоглинаючим, жертовним, егоїстичним, що межує з ненавистю, коханням, об’єктом якого є людина, яка не з’являється на сторінках, а лише оживає у спогадах – батько, чоловік, коханець,опікун, друг. Чорно-біле протистояння, принаймні, у цьому романі – лише безкомпромісне соціальне тло [9].

“Пісня Соломона” стала визначальною книжкою. І хоча сюжетом цього роману є життя нічим не примітного чорного хлопця від народження, в 1932 р., до смерті, в 1965р., Тоні Моррісон зуміла поставити в центрі твору злободенні проблеми сучасності – про реальне місце негрів в історії США, про спроби й способи завоювати рівність навіть через терор, про саму сутність самоідентифікації негра в параметрах західної цивілізації.

Рай” (Paradise), перший роман письменниці, написаний після вручення їй Нобелівської премії. Це кримінальна історія, як часто у Тоні Моррісон, непримітна зачіпка, декорація до драми, а драма – лише деталь нового епосу чорних мешканців Америки, або навіть так: нового американського епосу, який Моррісон створює вже протягом декількох романів [12]. „Рай” – остання книга трилогії, після „Улюблениці” (Beloved) та „Джазу” (Jazz), хоча вони і не пов’язані між собою ні героями, aні сюжетом. В цих книгах письменниця досліджує різнобарв’я форм, яких набуває так зване кохання чи, як каже сама авторка: „[…] намагаюся розібратися у перипетіях кохання” [8] – до дітей „Улюблениця” [4], супутника життя „Джаз” [10], Бога та Рай” [13].

Африканська фольклорна традиція та легенди афро-американців складають основу романного світу письменниці, завдяки використанню естетики інших видів мистецтва. У такий спосіб творчість Т. Моррісон збагачує американську літературу. Сама Т. Моррісон неодноразово стверджувала, що головна мета її творчості – відтворити істинну історію афро-американців. Так, в одному із своїх інтерв’ю письменниця зазначила наступне про свій роман «Пісня Соломона» (Song of Solomon, 1977): «У романі йдеться про міські,  урбаністичні цінності. Тепер,  коли мій народ, люди, що жили до цього у сільській місцевості, мігрували до міста, ми почали жити за його законами. Але ці закони лише збивають нас з пантелику. Необхідно віднайти дещо на зразок того, що робила музика для чорношкірих у наші часи,  на зразок того, що ми звикли робити один для одного,  коли ми жили у закритій для сторонніх негритянській общині,  у тій цивілізації, котра існувала під цивілізацією білих. На мою думку, все це пояснює задля чого я пишу свої книжки. Я не маю на меті ні перед ким ні в чому виправдовуватися. У моїх романах висвітлюється та розповідається про те,  хто був ізгоєм,  хто зумів вижити за тих обставин ічому, що було законним в общині,  а що за її межами. Все це є сюжетним наповненням моїх історій, котрі я складаю для того, щоб замінити моєму народові музику. Ми виживали завдяки музиці, але сьогодні її вже не досить. Мій народ вимирає» [15; 43].

ЛІТЕРАТУРА

  1. John N. Duvall The Identifying Fictions of Toni Morrison: Modernist Authenticity and Postmodern Blackness. – N. Y.: Palgrave, 2000
  2. Page P. Dangerous Freedom: Fusion and Fragmentation in Toni Morrison’s Novels. –Jackson: UP of Mississippi, 1995.
  3. Henderson M. G. Comparative American Identities: Race, Sex, and Nationality in the Modern Text. Toni Morrison’s Beloved. – N. Y.: Routledge, 1991.
  4. Rafael P.-T. Toni Morrison: Critical and Theoretical Approaches. Knitting and Knotting the Narrative Thread – Beloved as Postmodern Novel. – Baltimore: Johns Hopkins UP, 1997.
  5. Morrison T. Beloved. – London: Picador, 1988.
  6. Harvey M. S. Jazz and Modernism: Changing Conceptions of Innovation and Tradition. –Detroit: Wayne State UP, 1991.
  7. Griffin F.J. Who Set You Flowin’?: The African American Migration Narrative. – N. Y.: Oxford UP, 1995.
  8. Peach L. Toni Morrison. – N. Y.: St. Martin’s Press, 1995.
  9. Morrison T. Love. – N. Y.: Random House, 2003.
  10. King J. What Jazz Is: An Insider’s Guide to Understanding and Listening to Jazz. – N. Y.:Walker and Company, 1997.
  11. Monson I. Saying Something: Jazz Improvisation and Interaction. – Chicago: U of Chicago Press, 1996.
  12. Morrison T. Paradise. – N. Y.: Knopf, 1998.
  13. Rich A. The Desert as Garden of Paradise. Time’s Power. – N. Y.: Norton, 2002.
  14. Warhol R.R., Herndl D.P. Anthology of Literary Theory and Criticism. – New Brunswick: Rutgers UP, 1997.
  15. T. LeClair. The Language Must Not Sweat : A Conversation with Toni Morrison / T. LeClair // Conversations with Toni Morrison. –Jackson:Univ.ofMississippiPress, 1994. – 121 p.

Теги: , , ,

Прочитано разів: 1 507
0 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 5 (0 оцінок, середня: 0,00 з 5)
Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...

Залишити коментар

 
Top