Завантаження ...
... 
Бо що можу написати я?
Це Ваші слова вчать мене жити,
Ваші слова несуть мудрість і спокій,
що світ таки є попри все,
після війни хтось ще палить цигарку,
пливуть собі хмари
Що найбільшим чудом є народження
і невідомо за що це і навіщо такий дарунок -
усі гори, рівнини, безмежні моря і дрібні хробачки
Що людина – число в статистиці,
але її відсутність відчуває кіт,
хоча рідні й знайомі поговорять про хвороби,
дітей і внуків, сусідів і ще когось на похоронах,
є нагода зустрітися.
Ви будете посміхатися, хай навіть там,
знаючи вже точно значно більще за цих земних людей,
посміхатися до них, до Йєті, і до хмар.
(1 оцінок, середня: 5.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ...
Неймовірно, в живу – сприймається це міцніше…
його треба кілька разів перечитати, щоби докопатися до глибин. тут водночас простота і мудрість, філософія і світло.хороша енергетика і настроєвість. гарний вірш…
дякую, читайте на здоров”я)
У вас велике минуле
що Ви мали на увазі? не зрозуміла
це вірш пам”яті Віслави Шимборської, пригадую деякі мотиви її творчості, саме там варто копати…
не звертайте уваги. у кожного своє сприйняття і свій погляд на різні речі.
хтось переглядає просто так, а хтось вчитується, аналізує і задумується. нам дуже часто зараз бракує терпіння, толерантності, тактовності та інш. У ВАС СЕРЙОЗНІ, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ТВОРИ! А талант рано чи пізно знаходить своїх поціновувачів!
дякую Вам