Симфонія ночі, показує очі,
У місячнім світлі зірок,
Аж раптом як блисне, звучи моя пісне,
Пливи до далеких річок.
Тут хмара осіння, скидає насіння,
Холодним і грубим дощем,
Лети ж моя мова, без твоєго слова,
Загинем, заллємся плачем!
Вітер гуде, із проривом іде,
Збудилась від жаху природа,
А пісня бринить, аж від болю кричить,
“Забрали від мене свободу”
2 коментарі