Нерішучому. В нірку.

Автор:     Категорія: Поезія

У шпаринах між паркетом, пилюка з двохтисячного року

Ти прибирав територію «за шафою»

подряпав дверцята ненароком.

Свідки цієї події – паркет та стіни, вони незмінні,

на відміну від сусідів

(за стінами).

Досі не можеш швидко забути, те що траплялось не з власної волі.

Усі гріхи приймаєш на сколіозні плечі,

усі уроки засвоюєш поволі.

Генеральне прибирання – раз в півроку.

Цікавишся виглядом «себе з боку».

На правому боці маєш хвору печінку

Від проблем ховаєшся швидко

як мишка

у нірку.

робити щасливим

Автор:     Категорія: Поезія

Бо ті мови, що знаю – мають обмеження у кількості слів.

Моя музика не долітає до твоїх стін.

У мене квітень і поламаний телефон.

Сьогодні ішла по місті, і до мене ніхто не підійшов.

Не пропонували купити мтс, не роздавали листівки на «пошті»

Мені здавалось, я дуже самотня, серед тисяч і тисяч людей.

Цікаво, як минає твій день?

Чи розливаєш чай на газети сторінки,

(зараз до рими, варто написати щось про тостер і грінки).

Особисто я – не люблю черству їжу.

Хоча, може вже сама закам’яніла.

А «Тостер» це літо і фестивальний дибош.

Хочу чужого міста, модернових вулиць і площ.

Але, наразі кидаю крихти серця разом з хлібом,

годую любов’ю асфальт собак і голубів.

Робити когось щасливим – виявилось так просто,

хочу аби і ти це вмів.

схід і захід і окремо

Автор:     Категорія: Поезія

 

Залишишся на своєму полі битви, на розбитих пляшках і серцях

Будеш мати вітер і березень в гостях.

В квітні тебе вкусить за ногу собака, в травні ромашка зацвіте.

Якщо би так не міг заснути – чай з меліси підійде.

Якщо малюватиму кожного дня, в кінці року зроблю виставку,

Постановила не думати про тебе щодня, та не знаю чи надовго вистачить.

Хочу змінити місце проживання, але варіантів особливо немає.

Пам’ятаєш ти писав про життя біля моря, цікаво як воно людей з гір зустрічає.

Чи вода така ж солона, чи вітер очі не щипає.

Як плачеться на березі, коли хвиля пісок розмиває.

Можливо в котромусь з життів ми жили з тобою двоє,

від березня і до вересня дихали прибоєм.

Помінявши  серця на мушлю, замінивши кров водою.

І якщо відкриєш газету – побачиш, що слів немає, там пишуть, що схід і захід разом.

Але я знаю, так не буває.

контурна карта

Автор:     Категорія: Поезія

Давай, відкривай свої контурні карти, бери гуаш і малюй місто своє.

Вулиці з ямами, будинки, заправки, дерева, собаки – можеш ділити на твоє і моє.

Газети, які безплатно на стометрівці, книжки, які завжди не по кишені.

Підеш по Франка в жовтні – назбираєш каштанів цілі жмені.

Наміть пару площ, які покажеш туристам, пару затишних лавочок куди приведеш дівчаток,

(таких у яких вигляд на всі тридцять, і розуму на всі дванадцять).

Виводи мене з життя свого, як Гала виводить плями від жиру. Далі цікавіше…

соняшик

Автор:     Категорія: Проза

Ось я перетворюю своє волосся на сухий і крихкий ліс. Він легкий, і розсипається білими і жовтими відтінками, русими і коричневими пагонами. У моїх долонях з’єднуються теплі і холодні вітри світу. Я прогріваю шкіру голови і верхні шари мозку.  Під шкірою їздять вантажівки з червоними цистернами(чи може то різдвяні фури кока-коли) від цього мої  щоки стають рум’яними. Через десять хвилин я вийду на вулицю, і всі холодні циклони світів обвітрять моє тіло. Всі дороги світу простеляться під ноги, бродячі коти і пси дивитимуться на мене з цікавістю і заздрістю. Назустріч вийде хлопець(швидше за все, то буде брюнет). Помнуті джинси і темно-синя куртка, хочу щоб в нього були зелені очі(весна ж), коричневі черевики, навушники(найінтимніша річ гардеробу). Перед виходом з дому він пив зелений чай(весна ж). У нього двохкімнатна квартира і три кактуси на підвіконнику. Ось йтиме собі такий він, йтиме і наші погляди зійдуться на великому соняшнику, який пробиватиме своїми пагонами асфальт, який освітить весь вечірній простір, який перетворить нас на чорні  зернятка жовтої квітки-сонця.

стан світанку

Автор:     Категорія: Поезія

А зранку – не помітиш слідів світанку, і пригорнеш ковдрою голодування серця.

В потертих губах не буде слів нових, і в джинсах випадково не знайдуться дві гривні.

Затерпнуть руки від тяжких мішків-почуттів, сколіоз покриє спину, як приморозок асфальт.

Після благословення на втечу, скажеш мовчки «чекай»

Або не скажеш, не під силу зрушити важіль,

це ніби сон коли не можеш поворухнутися, сон у якому втікаєш та не встигаєш втекти від пожару,

коли задихаєшся від втрати кисню, або їдучого газу.

Коли конче необхідно проснутися, і пару хвилин балансувати на межі.

Трепетно, ніби ти розписуєш пензлем крихкі вітражі.

Головне прокинутися, втлумачити ранку, що на кожну рану знаходиться свій антисептик,

І невміння прокинутися вдосвіта не означає неповагу до нового дня.

Що тяжчі за мішки кохання, лише порожні мішки забуття.

навколо коло

Автор:     Категорія: Поезія

В залі очікування холодні крісла.
Шкода що розетки не підзаряджають серця.
Тут кожні пів години грає козацький марш.
Здається десь в кесонах і коні й гармати.
У моєму телефоні життя на години три.
І в роті трохи слів, які забула сказати.
Крісла очікування ніби стільці електричні,
сидиш прокручуєш своє минуле,
чекаєш коли голос із тиші до тебе озветься, тебе пробудить.
Чекання це завжди морозні вітри,
що дують під шкіру, щипають за плечі.
В руки холодно, хоч як їх не три.
Сусіди по кріслах виглядають сонно і приречено.
Дурне хвилювання. Мій потяг. Четвертий перон.
Сніги на бруківці сплямовані тлінням.
Я щойно віддала в дорогу дорогого тебе.
Розширюються зіниці, ніби шукають прозріння.
Крокують бездомні, і в кожному частинка мене.
Вокзальні харчі з націнками, і продавщиці з холодними фразами.
У різні напрями накреслені наші шляхи.
У різні світи, але все ж ніби разом ми.

Візуалізація

Автор:     Категорія: Поезія

Скинемось грошима і мріями. Будемо не словами, а діями.
Переїдемо у Львів в історичну частину.
З претензіями на синє небо, та життя щасливе.
Вимкнемо назавжди телефони,
з рідними будемо спілкуватися вживу або листами.
Обвішаємо стіни нашими фотографіями,
Ліжко й підлогу – застелимо строкатими гуцульськими килимами.
Заведемо багато вазонів і будемо сваритися чия черга їх підливати.
Перед сном будемо молитися, і обнявши один одного засинати.
Ти будитимеш мене поцілунком щоранку.
Я буду готувати сніданки, а потім будемо спішити на роботу.
Для нас не будуть страшними понеділки, нас оминатиме лихо й гризоти.
Кожного вечора будемо ділитися враженнями від дня прожитого.
кожної ночі ділитися любов’ю-нерозтраченою.
Тепер залишилось просто зустрітися,
тепер залишилось просто статися.

вірш з претензіями на риму і глибокий зміст

Автор:     Категорія: Поезія

Хто вчить не любити бродячих псів,
кому вигідно вішати на стіну пропалені легені підлітка?
Де закінчується географія з атласів і починається географія життя?
У скількох поїздах України під лавкою зовсім немає сміття?
Чому коли свербить ніс думається про алкоголь?
Яким чином віник покладений «верх ногами» має приносити гроші в хату?
Хто вчить поклонятися моді і не вклякати перед Богом?
Чому зустрічають коло брами, а проводять лише до порогу?
Хто каже не вибачатися коли випадково наступив на чужу ногу?
У кого в руках топографія твоїх страхів?
Хто, де і коли усмішки перетворює на біль?
О котрій годині хліб перетворюється на сухар, а море на сіль?

Top