А може нам не варто, шукати невід’ємне?
Чого ми боїмося, а чого ні – взаємне.
І як тепер розкритись, серед шести мільярдів?
І як не загубитись,серед лайна смарагдів?
А вони сиплють-ллються з телеекранів модних.
І справами стаються, та не виходить жодна.
Пробачення, чи кара? Довічний вибір Бога.
Невже то наше дао? Чи хибна ця дорога?
О наше дао! Ми все життя вдорозі,
“Пакуєм чемодани”, а їхати не взмозі.
По Пасках і неділях, здаємо тест на міцність,
Купуючи у Храмах собі квиток у вічність.
3 коментарі