21 Лип
Пісня серця
Автор:
Неоніла Володимирівна Гуменюк Категорія:
Поезія
Роки-коні летять буйногриві,
Молодість одцвіла,наче сад.
Ми закохані були й щасливі
Із тобою літ двадцять назад.
Хоча зрілість прийшла – серце юне,
Підбери лиш потрібні слова
Та легенько торкни його струни,
І воно про любов заспіва.
1997 р.
2 коментарі
21 Лип
Моє рідне село
Автор:
Неоніла Володимирівна Гуменюк Категорія:
Поезія
(пісня)
Моє рідне село
Із порога почалося,
Моє рідне село –
Це садок і ставок.
Моє рідне село –
У хлібах ти купалося,
У дитинстві зосталося
Моє рідне село.
Моє рідне село –
Це добро й пісня мамина,
Моє рідне село –
Тата руки міцні.
Моє рідне село –
Та зелена галявина,
Де стрічалась з коханим я,
Знов наснилась мені.
Моє рідне село,
Думка лине туди моя,
Моє рідне село
Зігріває теплом.
Моє рідне село,
Хоч тепер і не близько я,
Та для мене колискою
Будеш,рідне село.
1999 р.
Прокоментуй!
Не поле перейти – життя прожить,
Усього довелося в нім зазнати
Тобі,матусю.Хоч не кожна мить,
Не кожен день для тебе було свято.
Ти вже пробач,ріднесенька за те,
Що ми не завжди лагідні з тобою.
Та маєш й справді серце золоте,
Що зігріває нас усіх любов”ю.
Нехай усі наступні твої дні
Освятяться добром,безмежним щастям.
Низенько вклонимось Твоїй ми сивині
І скажемо,що ти у нас – найкраща.
1997 р.
Прокоментуй!
20 Лип
В очах твоїх
Автор:
Неоніла Володимирівна Гуменюк Категорія:
Поезія
Озерця синяви п”янкої
В очах твоїх,
Краплини течії стрімкої
В очах твоїх.
Волошки голубі – не в житі,
В очах твоїх.
Ти даруватимеш щомиті
Для мене їх.
1981 р.
Прокоментуй!
20 Лип
Пісня у спадок
Автор:
Неоніла Володимирівна Гуменюк Категорія:
Поезія
Не уявляю я життя свого без пісні,
Вона зі мною в радості й журбі,
Чула її від матінки з колиски,
Тепер,синочку передам цей скарб тобі.
Нехай вона бринить в тобі,як доля,
Візьме на дужі крила,наче птах.
Високо зрине й полетить в літа,
На все життя залишиться з тобою.
1997 р.
Прокоментуй!
20 Лип
Від зими до осені
Автор:
Неоніла Володимирівна Гуменюк Категорія:
Поезія
Від зими до осені
Душа прагне простору,
Влітку і напровесні,
В сні та наяву,
Від зими до осені
Вірші в серце просяться,
Від зими до осені
Ними я живу.
Від зими до осені
Твориться і твориться,
Від зими до осені
Все життя в піснях.
Звечора і з досвітку
Дякую я Господу
Та за творчу доленьку,
Віршами,мов зорями
Усіяний шлях.
2013 р.
Прокоментуй!
19 Лип
Вік – любові не завада
Автор:
Неоніла Володимирівна Гуменюк Категорія:
Поезія
Птахами легкокрилими летять удаль літа
І не зогледілись,як пів життя минуло.
Та днів щасливих тих ми не забули,
Серпанок спогадів нам душі огорта.
Стежина вже травою поросла,
Де ми колись рука в руці ходили,
Та ніжні почуття не розгубили
І не розхлюпали ні крапельки тепла.
У двадцять,сорок та у шістдесят
Серця коханню відкриваєм радо,
Бо вік – любові зовсім не завада.
Про це усім потрібно пам”ятать.
2013 р.
Прокоментуй!
19 Лип
Поспішаймо до матерів
Автор:
Неоніла Володимирівна Гуменюк Категорія:
Поезія
Пам”ятаю пісню твою,ненько,
Руки ніжні,лагідні слова.
Хоч і відійшла у світ далекий,
Та для мене завжди ти жива.
З тобою раджусь у хвилину скрути,
Радощами й болями ділюсь.
Я змогла лише тепер збагнути,
Що тих щасливих митей не вернуть.
Думками лину у часи ті знову,
Де хата біла й мама край воріт
Дітей своїх чекає на розмову,
Які птахами розлетілися у світ.
Їм,голубкам,вдячні будьмо завше,
Не сипмо в коси снігу сивини,
Поспішаймо,справи всі відклавши,
До матерів,поки живі вони.
2008 р.
Прокоментуй!
19 Лип
До України серденьком горнусь
Автор:
Неоніла Володимирівна Гуменюк Категорія:
Поезія
Чолом тобі,мій отчий краю!
Уклін тобі,мій рідни дім.
Я долі кращої не знаю,
Як народитись й виростати в нім.
Ти силу дав мені й натхнення,
І до поезії талант,
Це я з твого благословення
Життя навчилась цінувать.
І берегти усе,що маю,
У радості та у журбі
До тебе серцем пригортаюсь,
Звіряю всі думки тобі.
За ніжність,пісню солов”їну,
За те,що вірю і люблю,
Перед тобою,Україно,
В поклоні голову схилю.
2002 р.
Прокоментуй!
Пливуть,пливуть кораблики-хмарки,
А вітер надимає їм вітрила.
І наші пролітають так роки,
А ми з тобою ніби і не жили.
Бо не сказали ще про головне,
Не доспівали про кохання пісню.
У світ бажань поклич скоріш мене,
Хоч стрілися чомусь ми надто пізно.
Прошу:мене ти в щасті утопи
І радості вино удвох нам пити.
Все ж краще полум”ям горіти одну мить,
Аніж усе життя повільно тліти.
2001 р.
Прокоментуй!