ЧЕТВЕРТА ДІВЧИНА В МОКРОМУ ПЛАЩІ

Автор:     Категорія: Проза

  Розділ перший.ЗНАЙДА     

Невідомо, хто з філософів древності сказав: людина позбавлена здатності милуватись красою молодості – мертва, але давно підтверджений факт. І він говорив у користь чоловіка, вік якого важко визначити. Коли б вдалось подивитись у Його вічі, здалось би, що Йому всі сто – такими вони були порожніми, бездумними. Хоча мало кому вдавалось витримати цей погляд, не тому, що йому були притаманні якісь демонічні властивості, просто ніби на очах виникала цинічна усмішка,яку важко витримати.. Сам же вигляд цього чоловіка говорив, що Йому трохи більше тридцяти. Вигляд молодості, не важливо у якому вигляді вона була – красунею дівчиною, чи гарною жінкою – завжди викликав цинічний оскал, глибокі зморшки на крилах носа більш окреслювались, саме ж обличчя кам’яніло. А в очах, надто глибоко, щоб можна було побачити, затаївся глибокий біль, туга, жалоба. Та ця людина була не з тих, хто показує свої почуття назовні. Далі цікавіше…

Початок кінця

Автор:     Категорія: Проза

Епізод перший.

“Я йду в глибокий астрал… Не хочу більше страждати від байдужості тих, кому я вірив… Блок поставлено… Я йду і не знаю, чи повернусь… Досить з мене!”

СМСку відправлено, прийшло повідомлення про доставку. Тепер головне не відзиватись, і робити вигляд, що мене нема дома. Це найважче. Принаймні, у мене є кілька тижнів, поки “друзі” схаменуться, а там можна й до Гані перебратись. Далі цікавіше…

Холод та вогонь

Автор:     Категорія: Проза

Епізод другий.

Саме розуміння мені завжди не вистачало. Мені дано переживати, співчувати близьким мені людям, близькім по духу, наділяти їх якоюсь долею везіння. Мені дано це від самого народження, але у відповідь отримувати тільки ляпаси. З мене досить, подібного більш не буде, більш не підставлю я щоки, ні правої ні лівої. Тільки Ольга зараз мене хвилювала, інколи змушуючи радіти як мала дитина, інколи зціплювати зуби від внутрішнього болю. Далі цікавіше…

Терпіння і праця. Королі танцполу

Автор:     Категорія: Проза

Епізод третій.

Протяглий зойк Ольги був таким тихим, що і не звернув на нього увагу. Ще й надто глухим, щоб його почути – обличчя Ольги вткнулось у подушку. А мені так добре, і власні стогони були вартіснішими уваги ніж чиїсь інші. Тільки коли задоволення почало вихлюпуватись з мене, а його сліди з Ольги, то тільки тоді до мене долинули її стогони. Тут же все припинив і ліг поруч Ольги. Далі цікавіше…

Дельфійський оракул

Автор:     Категорія: Проза

Епізод п‘ятий.

Сидіти в номері, коли мало не все населення міста висипало на вулиці в святкуванні свята, було б кощунством. Навіть в кімнати номеру долинали веселі вигуки, вибухи святкових салютів, співи та вітання. Обмінявшись поглядами почали, переодягатись. Невстоявши моїм вмовлянням дівчина одягнулась як най тепліше, тільки послідувала моєму прикладу і не застібнула пальто. Мені ж більш звично в своєму звичайному вбрані, а окуляри “хамелеон”, в них нічна темрява вулиць була вечірніми сутінками. Саме сьогодні вирішили пити тільки шампанське, дві пляшки забрали з номеру, і тільки на вулиці загадали, що не взяли келихи. – “Будемо пити з пляшки, це весело.” Далі цікавіше…

Дорога та горизонт

Автор:     Категорія: Проза

Епізод шостий.

Як і в ранок приїзду в Одесу, так і в вечір від’їзду, погода зіпсувалась. Мокрий сніг попадав на обличчя, і не приємно холодив тіло. Ольга вже не так сміливо виставляла своє низьке декольте, та й вона сміялась над пасажирами, що ховались від вітру кутаючись в коміри пальто та шуб. Наче знайома провідниця перевірила квитки, і вже не професійним голосом привітала зі святом; наче знайоме купе, в якому приїхали сюди. Остання думка знайшла підтвердження, а з нею і перша. Змовницьки усміхаючись, Ольга тихо мовила: – “Зараз перевіримо як тут прибирають купе, – зробивши паузу полізла рукою в щілину між полицею та стінкою вагону. І за хвилину переможно мовила: – Так і є, погано прибирають.” – під сміх виставила на стіл пляшку шоколадного лікеру. – “Ти наче знала, що будемо вертатись цим потягом?” – “Забуваєшся Полковнику, з ким маєш справу?” – з іронічною гордістю мовила Ольга. Далі цікавіше…

Впевненість. Вихід на дорогу

Автор:     Категорія: Проза
Епізод    сьомий.

З  ревом  глушників  байка  Ольги,  заглушаючи  всі  інші  навколишні  звуки,  коли  в  інтервалах  чути  перші  акорди  “Токати”,  ми  виїхали  на  вулицю  Третього  інтернаціоналу,  між  байками,  як  в  ескорті,  їхала  машина  Макса.  Ми  так  і  доїхали  до  траси,  місця  змагань,  розриваючи  ревом  спокій  нічого  міста,  більш  схожого  на  застояне  болото.  Ми  стали  на  узбіччі  траси.  Вуличні  ліхтарі  були  ще  темними  –  по  словам  Марії,  під  час  змагань  вони  світять  –  та  по  узбіччю  виразно  видно  групки  людей,  машини;  чутно  музику  і  сміх.  Це  все  свідчить  про  швидкий  початок  гонок. Далі цікавіше…

Top