Вона.

Автор:     Категорія: Проза

Було занадто темно щоб було світло, та все ще занадто світло щоб було темно. І я міг розгледіти її. Її сон. Сон-мрія.
Сон поглинув її, волосся падало на засмаглу шкіру, рука ледь помітно торкалась обличчя.
Споглядати таку картину, інакше як картина не осмілюсь назвати, це було прекрасно.
Не забуду наші перші дні. ті дні дитинства, які тільки завдяки їй були прекрасними. Вона була опорою у всьому. Я міг не вчитись, міг прогулювати. Бо з нас двох вчилась вона. я любив чекати її після школи. Можливо вона цього і не пам’ятає але і таке було. я заходив по неї мені казали що її ще немає. тоді, знаючи якою дорогою вона йде зі школи, чекав її на сходах. І зараз коли пройшло вже багато часу люблю, коли їду в маршрутці, попри її школу, дивитись чи вона часом не йде. Далі цікавіше…

Top