Я тамувала у ній всю свою моторність,
забувала про печальний спогад літ.
Я в поезії вбачала неповторність
і любила з нею більше білий світ.
Навіть коли в серце кралась втома,
я зливала на папір терпку печаль.
Чи далеко я була, чи просто вдома – лиш поезія незвідана, як даль.
Я любила з нею, плакала, хворіла.
Знов для тебе були вірші і сонети.
Я в поезії і мерзла, і горіла…
Так, писала я й про яблука-ранети.
І про осені сумні, пожовклі коси,
про кохання своє в вірності без меж.
Я писала про ранкові стиглі роси
і про злобу, і про ніжність теж…
Я в ній бачила красу снів і потворність,
сперечалась я із нею, знов мирилась.
Я в поезії знов бачу неповторність –
все пішло, одна вона лишилась…
Теги: конкурс 2012
(8 оцінок, середня: 2,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
життєво) 🙂
Так, для мене поезiя така:)