…почалася з однієї зустрічі.
Є така організація – Мистецька Платформа. Вона облюбувала затишний внутрішній дворик старого будинку на вулиці Грушевського 4б. В тій місцині, дуже мистецько-атмосферній, проходили і проходять різні культурні акції. Так от – саме там я одного разу познайомилася з Вікою Діденко.
Опускаючи подробиці скажу, що в ході нашого спілкування, здебільшого інтернетного, виплило запрошення на зустріч в Кам*янці. Я погодилась, не роздумуючи.
Та зустріч – тема окремої бесіди. Скажу тільки, що було справді чудово. Тепло, приязно, дружньо, по-дитячому щиро і безпосередньо.
Власне, моя тема в групі з*явилася уже після зустрічі.
Тут я “вдома”. Це відчуття, якого не давали мені інші інтернет спільноти.
Дві зустрічі, все нові і нові знайомства… Яким нецікавим і прісним було б моє життя без цього!
Ліна Абрамова, 28. 09. 11
Далі буде…Теги: Історія, Ліна Абрамова, Поезія - це завжди неповторність
(1 оцінок, середня: 5,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
“вулиця Грушевського 4б” ))
цього року на фесті “H4b” виступали мої друзі. я там в цьому “затишному внутрішньому дворику старого будинку” ніколи до цього не була, але знала, шо то десь поряд з “Дніпром” (ще для правди скажемо: я думала, шо там зал чи шось типу того. ну тобто дах і всьо таке)
і от іду я така по Хрещатику і зустрічаю свою мамцю, яка з невідомої мені причини тинялася містом. вона така: “а куди це мою доню несе лиха година на ночь глядя?)” ну я ж: “маама, тут же всьо сірйозно! фістіваль тири-пири, виступають мої друзі я не можу пропустити такого”. мама вирішила, шо вона давно не чула живої музики і ми скентувались і пішли вдвох. приходим. а там картіна маслом:
двір, панкота, Полежака (лисий і в ядерно-помаранчевому светрі) і якийсь гурт з Харкова, шо співає пісню текстом “єслі мама Маша то папа Паша. єслі у мами мочька то у папи почька” і так до безкінечності))) добре, шо мама в мене з гумором)) тепер коли я кудись іду/їду вона каже “там так, як на Грушевського?” я кажу, шо так всьо і є й вона щаслива мене відпускає)))
Та харківська група – “СВІТЕР” 😉 😮 😮 😮 😮 😮
просвятив ти мене. дякую) ❗
от.мені можна романи писать
це ж треба такі історії. Заради них варто жити
внуки матимуть де вуха на дозвіллі почухати
Знайди їх в неті,послухай!Рідкісна маячня,але мене пропирає! ❗ ❗ ❗ ❗
Ну ні. Дякую. Я таке не люблю:)