Спочатку трiшки передiсторii. Одного погожого серпневово дня, в м. Золочiв приїхав один знайомий з ВКонтактi помилуватись Золочiвським замком. Розмовляли на рiзнi теми, розповiдали про своi захоплення. Якось розмова зайшла за поезiю, саме тодi ми смакували запашну каву з морозивом )) Мiй знайомий з поезiєю не дуже дружив, а от за його словами його знайома (чи то сестра уже точно не пам’ятаю) пише чудовi вiршi. Пообiцяв переслати адресу ii сторiнки, ну i там поспiлкуватись раз у нас спiльнi захоплення, що я i зробила.
Цiєю дiвчиною “що пише кльовi вiршi” виявилась Аня Трiль, ось вона i стала винуватицею того, що я потрапила в “ПОЕЗIЯ ЦЕ ЗАВЖДИ НЕПОВТОРНIСТЬ”. Спочатку я тишком-нишком читала вiршi учасникiв групи, була в захопленнi вiд прочитаного, що й спонукало мене 25 жовтня 2009 року нажати на клавiшу “нова тема” створити свою власну тему. Я зовсiм не жалiю, що я це зробила, навпаки, радiю i тiшуся, що я знайшла таких чудових людей, що так як i я не лише захоплюються поезiэю, але й пишуть своi твори. Велике спасибi Анi.
Яна 27. 01. 11
Теги: Історія, Поезія - це завжди неповторність, Яна Лієва
(0 оцінок, середня: 0,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...