Коли роз”їдуться всі поїзди і маршрутки
І ще не надто розумієш, що то було:
Завірюха на пару днів, чи літній дощ,
Де ти промок до нитки,
Бо тебе, як нитками, прошили ці люди,
Їхні слова і кроки, їхні очі і руки,
Бо бігати у ці дні зовсім інакше, ніж завше,
І втома із тих, за якими ще довго сумуєш,
Гортаєш фотографії, вдивляєшся у щирі посмішки
І не відпускаєш ті хвилини, складаєш
в коробочку щастя.
Марійка Манорик
***
Йти невідомими вулицями Києва
У пошуках блукаючого часу
І..
Почувати себе вдома
Поруч із посивілими від часу соснами.
Почувати себе у Львові,
Минаючи будинки на полотні сепії.
Почувати себе порожнім близько 22.00,
Мов пляшка випитого кефіру
З присмаком кропив’яного солоду
І вокзальних хвилювань…
Звільніть, будь-ласка, вагони,
Поїзд далі не їде.
Станція – додому…
Кінцева.
Олена Славінська
Теги: весна, Київ, літклуб
(0 оцінок, середня: 0,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...