Хоч в часі все забудеться й загубиться,
Хоч спаляться й нові збудуються мости,
Хоч літ чимало вже до серця тулиться,
Хоч довелось шляхів багато віднайти й пройти,
Та все ж, у вічній круговерті Всесвіту,
В дорозі до бажань і до мети,
Щоб не пропало все хороше безвісти,
Зумій найкращі миті зберегти:
Ту мить, яка любов в душі народжує,
І ту, що радістю нестримною бринить,
Що сонячним коханням нагороджує,
І ту, що в серці ніжністю дзвенить.
Ту мить, яка дарує зустріч особливу,
Вона ніколи не буває випадкова…
Люби життя, хай кожна мить буде щаслива,
Щоб дав їй Бог, ще повторитись знову.
Прочитано разів: 30
(1 оцінок, середня: 5,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
оптимістично) 🙂
цей вірш налаштовує на радість і піднімає настрій)