Одного чудового дня прийшло мені запрошення в групу з назвою «ПОЕЗІЯ – ЦЕ ЗАВЖДИ НЕПОВТОРНІСТЬ…» Хм… поезія, думаю треба долучитись (випадкове співпадіння з інтересами?, чи доля? мабуть, як виявиться згодом, остання)) Моя перша поетична група, де я мав можливість виставити на розсуд свої твори. Пам’ятаю, як безцеремонно створив власну тему, попередньо навіть не давши й вірша на оцінку в тему НАША ТВОРЧІСТЬ, яку вже помітив згодом))) перші коментарі, початкову кількість учасників (приблизно 100) і на диво дружню, щиру атмосферу в цьому товаристві. Пам’ятаю, як налетів на Марійку з її темою з перекладами, була трохи дискусія… (де поділась та тема навіть не знаю)) Пам’ятаю участі в конкурсах, в яких доводилось навіть перемагати (!) (ось, де було щастя…) ще пaм’ятаю прикрий випадок, коли хотів покинути групу, (бувають моменти, напевно…) але зараз безмежно щасливий, що не зробив цього. Я знайшов тут для себе розуміння, підтримку і натхнення. Передусім, завдяки Оленці) якби не вона, я б навіть не потрапив сюди і ніколи б не познайомився з Вами усіма (скільки б я всього пропустив!) дякую, Тобі, Оленко!)
Зараз не уявляю себе без групи, як тільки є можливість – заглядаю сюди… Мабуть, як і інші учасники, відчуваю себе частинкою написання історії, частинкою поетичного світу…
John, 27. 01. 11
Далі буде…Теги: John Hnativ, Історія, Поезія - це завжди неповторність
(0 оцінок, середня: 0,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
Іване, то секта!
🙂
Де кожен вірить в свої сили і в наступну зустріч:)
так воно і є 🙂