Місто застигло в чеканні зими,
Місто в дрімоті видихає тумани,
Стелиться смуток поміж будинками і дворами,
І грає ехо в пінг-понг від стіни до стіни.
Місто застигло. Чекання зими –
Як спротив суспільний потеплінню глобальному.
Місто застигло, застигли і ми,
І сніг, як ніколи – потреба нагальна.
Люди на вулицях – все більше мов привиди,
І в кожного смуток у стиснутій міцно долоні,
Здається, що щастя у погоди в полоні,
А смисл життя – у чеканні зими.
20.12.2011
(0 голосів, середній: 0.00 з 5)Ви маєте бути зареєстрованим користувачем аби голосувати за цей запис.
Завантаження ...
Якщо дозволите, останній рядок краще:
А зміст життя – у чеканні зими…
або:
А сіль життя – у чеканні зими…
нехай для вас буде “сіль життя”, для мене все зовсім по-іншому як для автора..
Влад, ні в якому разі не сприймайте як категоричні рекомендації – Ви і тільки Ви автор і маєте право писати як Вам того хочеться. Це всього лише дружня спроба трохи підказати, ну, може допомогти (якщо, звісно, Ви приймете). Наскільки мені відомо “смисл” – російське слово. Відтак, такий гарний вірш з цим словом якось “не так” – але це всього лише моя думка.
“І сніг, як ніколи – потреба нагальна.” – Таки так. Ще й яка нагальна.
Хочеться уже щастя ніжно-білосніжного.
І сніжинку на розкритій долоньці.
Прийшла вчора