Різдво – це оновлення, молитва і щедрий ковток надії. Свято осяйне, безперечно натхненне, радісне. Мабуть не кожен похвалиться надлишком щастя, тому і прагне Різдва. Хай свідомо чи не дуже усі чекаємо настання Свята. Погодьмося, яке приємне це довге очікування Пилипівського посту (навіть коли піст без посту), яке містичне Навечір’я і яке світле саме Різдво! Ми кажемо: «Христос рождається!», а у відповідь очікуємо почути: «Славімо Його!».
Таки веселе життя маємо взимку! Нещодавно одержали подарунки від св. Миколая, перестрибнули 21 грудня, зустріли в приємному товаристві поствисокосний рік, об’єднали у собі всі календарі й традиції, а цими днями промовляємо «Христос рождається!». Сьогодні Різдво стає для українців днем духовного оновлення після бурхливих зустрічей нового року.
Саме таке оновлення, думаю, і потрібне усім християнам. У двері стукають сусіди-колядники, кутя вдалася (меду наче не передали).., от і, власне кажучи, все – справа за малим: подбати про душевну складову.
Церковне соборування, храмові служби, споглядання ікон і благословення від глав церков у кафедральних соборах дозволяють багатьом з нас відчути це оновлення більш насичено, ніж на одинці чи навіть у родинному колі.
Для тих, хто відчуває потребу в синергії молитов до Бога та єднанні з храмом, державне телебачення вже не один десяток років втілює проект: прямі трансляції до найбільших християнських свят (Різдва і Великодня) із кафедральних соборів України та з Ватикану.
Дні Божого Різдва і Божого Воскресіння щороку коментує головний редактор Першого Національного Христина Стебельська разом з отцями церков й професорами-богословами (цього року в ефірі ми чули доктора богослов’я, професора Дмитра Степовика, о. Ігоря Яціва(УГКЦ), о. Георгія Коваленка (УПЦ)).
Приємно, що під час трансляцій прихожани кожної з Церков можуть віртуально потрапити у свій храм – Володимирський Собор, Києво-Печерську Лавру, Собор Святого Василія Великого, Андріївську Церкву.
Світло сповіщення про Свято одержати може кожен, хто вмикає телевізор. Щоправда, містичне релігійне дійство стає для нас по-справжньому таким лише тоді, коли за мистецьким оформленням храмів і ряс, не до кінця зрозумілими ритуалами церковних отців та хоровими заспівами ми схоплюємо справжній сенс.
«Що усе це означає?» – питання не просте, а надто для земного людського розуму. Та добре, певно, що воно узагалі постає і ми, мов небайдужі діти, починаємо думати про Силу, яка щодень опікується нами.
“Христос рождається!”
Наше Свято триває!
Надія Петруньок
