Фенікси
Збудували стіну поміж долями,
Напоїли серця, щоб заснули –
Рахували любов свою балами,
А що краще життя є забули .
Проклинали себе й свою істину,
Закривали й ховали свій погляд –
В бруд ховали й лишалися чистими
Тільки щоб бути десь, а не поряд.
Божеволіли, дряпали звуками –
Розривались у тиші мільйони,
Щоб під стогоном, болем і муками
Написати вже інші закони.
Відродитись й згоріти у попелі –
Перекреслити все в цьому світі,
І забути, що міряли кроками
Божевільні роки у столітті.
І колись випадково зустрітися –
Зачепитись на мить… й відпустити…
Не вмирати, а просто змиритися,
Щоб у полум’ї знову ожити.
ХОТІВ БІЛЬШЕ ГЛИБИНИ, ДИНАМІКА ТЕЖ ДОБРЕ
тяжкий шлях описаний…хоча, як то кажуть “через терни”
можливо щось і недопрацьоване..на жаль\чи на щастя я не поет.=)але дякую, що мої спроби не лишилися поза вашою увагою=)