В мене до тебе щоденний
електропотяг
з відправкою рівно о 14:20.
Прямим маршрутом
через аорти,
вени, ЦНС,
до кінчиків пальців
на руках і ногах,
він незмінно прибуває
кожного дня.
З невизначеним крайнім
терміном приїзду
на кінцеву станцію,
він живить
необхідним кальцієм
кістки.
Без якого ламаються ноги,
руки, ребра
чужі стільці час від часу
(не стримавшись)
від згасаючого ритму серця,
що змушує його поспішати.
Здається, окрилений
ніби, чимось сильнішим
за сили природи,
людини, закони фізики,
буття і небуття,
він ніби прагне залежності,
замість свободи,
відправляючись рівно о 14:20
кожного Божого дня.
Ви тут: Головна > Поезія > Електропотяг
Прочитано разів: 11
Цікаве поєднання анатомії з поезією