Ніжним ніжним поглядом,
ледь не до щедрого блиску.
Проводиш трепетним дотиком,
аж до появи,
ледь чутного свисту.
лінію маленького щастя.
Що приносить не земне задоволення.
З гордістю і у екстазі,
тішишся ще одним, майже новим..
Зеленим бамбетлем!
Теги: вірш, реставрація
Прочитано разів: 28
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
😛