сміюся і плескаюсь у воді.
кучерява, смішна.
ще не вмію плавати, тому лише перестрибую
з однієї червоної каменюки на іншу
а між ними і трішки над -
вода. нереальна. кольору йоду.
ніде такої не було більше
і нема тепер
вона лишилась тільки там, в шматочках дитинства.
тато казав, тече з хвойних лісів
і від того має такий колір і незабутній запах,
я малА
я не знаю що таке “хвойний ліс”
не питаю. бавлюся.
ти стоїш на пагорбі
молода і прекрасна.
вітер розвіває твою широку спідницю
ти прикриваєш очі руками,
щоби в них не втрапляло волосся
і гукаєш мені гукаєш
щоби була обережна
чи щоби йшла додому
чи щоби не куштувала дивну воду
чи щоби покликала тата
я не чую
ні тоді ні тепер
я лише бачу тебе
знову і знову бачу тебе
крізь усі роки
бачу тебе
молоду і прекрасну
на зеленому пагорбі
в широкій квітчастій спідниці.
(1 оцінок, середня: 5.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading ...
Ностальгійно…
навіть не уявляєш на скільки