Завантаження ...
…А збоку здавалось – все просто! Погляд…Рух…Усмішка…І все! Не знаю як і від кого це повинно діяти, але точно не від мене. А скільки було поглядів, що зазирали просто в душу і хотілось підійти й сказати: «О!Знайшла!» А скільки порухів душі! Мабуть сотні. А усмішок? Ні, усмішки не було… Вона втекла і ніяк не хотіла, щоб її використовували з такою метою…Хм… Тепер я знаю – моя усмішка завжди справжня…
Але чому, коли бачиш саме той погляд і саме той рух, ну ніяк не видавиш із себе ту «справжню» усмішку? Та що там «справжню»! Ніяк не видавиш… А так хочеться…
…Щоб з усмішки починався кожен ранок…
…Щоб усмішку сприймали такою, якою вона є…
…Щоб не було тих уїдливих, несправжніх посмішок…
…Щоб, усміхаючись тобі, знайомство не закінчувалось, а починалось…
…Щоб тільки однією усмішкою можна було сказати все… І всім…
…Щоб все було добре… І тільки з усмішкою…=))
(0 голосів, середній: 0.00 з 5)Ви маєте бути зареєстрованим користувачем аби голосувати за цей запис.
Завантаження ...
Побільше тобі ЩИРИХ усмішок в житті.
дякую)
Пишу цей коментар з усмішкою:)
кілька разів перечитував Ваші речі, досить пристойно пишете(в плані якості).Даруйте за трохи невдалий комплімент.Вже відчувається стиль, оригінальність,різноплановість.Читається легко, твори різнопланові- і серйозні, і настроєво-емоційні.Хочу привітати Вас із вдалим дебютом на цьому сайті!
дякую))і до речі, комплімент дуже навіть вдалий))