Коли сидиш і чекаєш на захист курсової, але перед тобою ще черга з 15-ти чоловік, єдиний доступний спосіб зняття стресу – писати чергову замальовку “а жизні”.
Діти минулих днів
“І звідки в той час і в тій країні взялися такі дітки?” – спитає тебе О. чи, скажімо І. А ти не знаєш, що відповісти. Для тебе вони не просто діти. Беручи до уваги те, що формально ти – дитина для них, вони для тебе – щось значно більше, ніж просто крапля в морі. Вони – якесь незбагненне середовище, в яке неможливо влитися, але яке і неможливо відпустити.
І скільки смертей пропустили через себе десятиліття, перш ніж тобі вдалося збагнути сутність тих, хто ідентифікував себе як сміття? А може тобі нічого таки не вдалося збагнути? Може яскраві образи настільки розмиті і віддалені, що їх неможливо відчути, сприйняти, побачити в їх істинному світлі? Ти ніби намагаєшся зловити щось невидиме, відрізнити туман від сигаретного диму, молоко від сімені.
А поки ти застосовуєш до себе та до інших методи різного роду провокацій, твої ідеали продовжують розбиватися об камяну стіну байдужості сьогодення. Найпристрастніші персонажі продаються за масло. Або просто ідуть, зникають із загальної картини, створеної ними ж. Як побачити себе серед усього цього безладу крику і примирення? Чому б тобі не прийняти бік спокою, не купити ферму, не випити морквяного соку? Тобі не дають спокою примари з тих світів, про які ти не в змозі скласти реальне уявлення, вони смикають тебе за всі можливі мотузки і штовхають на думки про “щось більше”. Вони надихають тебе заражають життям, тим життям, яким на твою думку жили вони. У всій своїй красі стають на твоєму шляху протест, свобода, наслідування.
Кого і що тобі наслідувати? Це питання не тільки часу, але й розуму. Механізм твоєї вдачі бере гору над, скажімо он тим протим завданням, яке слід виконати до завтра. А, може, неважливо, якими були насправді ці зараз майже нереальні істоти? Для тебе головне – бачити їх через власну фільтроподібну призму. Про що ти мрієш? Чим дихаєш? Хто пробуджує в твоїй душі хоч якісь відтінки поривів? Це все вони – діти минулих днів.
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading ...
Продуктивне чекання
Твір весь риторичний..