Ой,народе мій,ой…
І де ж твій велий герой?
Той що Донецький бандит?
Чи Юля що у неволві сидить?

Ще той помаранчевий щюр,
Майдана скликав,та всіх обмахав!
Та ще один перекладач,
Всього народу насміхач…

Азірів,Янівічь,Мікола
Бюджет грабує знову й знову.

А зайчик той жидовський син.
Рожевий хвостик розпустив.
Нажаль невсіх,
Адольф спалив.

Віталька бик,
Що найсильніший чоловік,
Від нас до німців,й навпаки…
З жидом попутався,ой ні…

І ще оті нові нацисти,
Усі минулі комуністи!

Ну а червоная чума(комуністи)
Чи не вмера,чи сатана…?

Те що минуло-не вернется
Те що пройшло-не повернется

Палкої,сильної любові
Не відродити нам з тобою

Пройшов вже час,
Минули почуття.

Змінилась ти.
Змінився Я.

І охололи почуття
Які були сильніше дня.

Коли мене ти покохала
Мені здалося що ти п’яна.

Що ти була в хмільном кумарі.
Але то були мої мари.

Нещаснеє було кохання.
У ті хмільні наші смеркання.

У темні ночі під зірками,
У дні любові без зізнання.

Але прийшла до нас розлука
Засіла в душах наче мука.

І хоч кохали ми з тобою.
Та дуже горді були ми.

Ніхто не зважився із нас
Сказати в очі-дай ще шанс.
Щоб все змінилося у нас

Не спалахне любовний жар,
Кохання нашого пожар.

Любові нашої пожежа
Хоч не було в коханні межі.

Палкої,сильної любові.
Не відродити нам з тобою.

Пройшов вже час,
Минули почуття.

Змінилась Ти.
Змінився Я.
Не повернути почуття!

Не чуй нікого.
Вір в себе.
Бо як гадаєш,
Так і є.

Побий усе і доведи.
Що буде так,
Як хочеш ти.

Бо не буває
В нас біди.
Бо будеш так,
Як хочеш ти.

У себе вір,
Як в Бога вір.
Бо ти для себе-
Поводир.

Бо ти для себе-
Господин.
Бо ти один,
Лише один.

До щастя дійдеш
Побратим.
А потім брат,
А потім син.

Усі ми дійдем
Побратим.
І будьмо жить
В добрі без війн.
Поки не звякне,
Лихий дзвін.

Людську довіру підірвали.
Оті не люди,ті вандали.
А ми за них голосували.
Ми їх до влади вибирали.

І ми такого не чикали.
Щоб ті пани
На нас начхали.
Як на рабів
На нас плювали.

А ми негідним довіряли.
І голоси їм віддавали.
І знов нічого не придбали.
Вони нам знову набрехали.

Вони не люди,канібали.
Була б їх воля,
Все б украли.
А ми сиділи б,і чекали.

Коли прийде на них управа.
Бо не достойна в нас платня.
І рівень нашого життя.

Там де раніше був Едем,
Тут зараз ми з тобой живем.
Бо рідний край-
Для нас це рай!

Там де раніше жив Адам.
Тут зараз ми п’ємо агдам.

Бо наш Дніпро-це був Фісон.
Південний Буг-злотий Гіхон.
Там Хідикель-як Прип’ять ллєтья.
І на Десні-Євфрат проллється!!!

Якщо живем,то народились!
Якщо померли,то жили.
А що лишили по собі?
Чи не впусту ми прожили?

І що від себе віддали,
На пам’ять матінці землі.
Щоб не забули за три дні.
А пам’ятали нас віки!

Щоб не як привиди пройшли.
А спадщіну лишили по собі.
Щоб не забули нас брати.
І не дай Боже щоб сини.

Бо головне на цій землі.
Щоб не забули імені.
Бо Бог по імені зове.

За Україну святу нашу,
Готовий кожного порвать.
І за ліси,за степи наші,
Готовий кожного вбивать.

За річки наші,за озера,
Готовий рідних я рубать.
За Україну святу нашу,
Життя готовий я віддатью

Як темну ніч,
Як білий місяць.
Як гарні зорі ті ясні,
Як струмінь чистої води.

Тебе кохаю.моя люба.
Моя ти квіточка гарненька,
Моя перлина дорогенька.
Згадайнож любая моя.
Про білий місяць,
Темну ніч,
Про соловьїний гарний спів.
Про зорі ясні,гарні дні.
Згадай це люба,та прости.