Завантаження ...
Творчість Астрід Ліндгрен – надзвичайний феномен сучасної світової культури. Книги письменниці перекладені на десятки мов, її ім’я відоме у всьому світі. Літературна доля письменниці склалася зовсім непросто. Ліндгрен змінила дитячу літературу, багато в чому визначивши її розвиток у другій половині ХХ століття. Але саме новаторство і несхожість часто викликали заперечення і неприйняття.
Історія про Пеппі – перший відомий твір А. Ліндгрен – зазнав найбільшої кількості обвинувачень і докорів від критиків, Це і не дивно: Пеппі зображена автором скоріше як художнє втілення ідеї незалежності дитячої свободи, фантазії, а ніж як образ реальної дівчинки. Прагнення відстояти традиційний для дитячої літератури педагогічний ідеал «хорошої дитини» спонукало, наприклад, французьких видавців і перекладачів майже на чверть скоротити і переписати «бунтівну» книгу.
В чому лише не звинувачували критики А.Ліндгрен: в надмірному бунтарстві і зайвій сентиментальності, в пропаганді буржуазних цінностей і втечі від реальності, в заграванні з дітьми і відсутності поваги до дорослих.
Ольга Мяеотс, російський перекладач і літературний критик, досліджувала літературну творчість А.Ліндгрен на теренах колишнього СРСР. В той час, аби отримати візитівку на життя, будь-яка книга потребувала з схвалення влади і визнання ідеологічно правильної заданості. Щоб отримати доступ до радянського читача, зарубіжний автор мав бути або визнаним класиком, або прогресивним письменником – відкрито симпатизувати чи підтримувати комуністичний режим. Але в правилах є завжди винятки. І за довгі роки радянської влади діячі культури непогано навчилися використовувати їх у своїх цілях. Не дивно, що перекладачі свідомо намагалися представити А.Ліндгрен не стільки як талановиту письменницю, скільки як політичну фігуру, заступницю дітей-сиріт, обездолених Другою світовою війною, як критика буржуазних цінностей . Проте в країні тотального контролю влади за мистецтвом саме література для дітей давала письменникам більше можливостей для експерименту, ніж будь-яка інша форма дорослої літератури, зокрема, інакомовність казки дозволяла писати для двох адресатів і вести розмову з читачем про важливі актуальні проблеми людини і соціуму [9].
Проте для радянського читача Пеппі не стала, культовим персонажем. Її заступив інший герой, створений Астрід Ліндгрен, – фантастичний чоловічок, що живе на даху міської багатоповерхівки – Карлсон.
Вперше повісті про Карлсона в перекладі Л.Лунгіної були почергово опубліковані у 1957-65 рр., трилогія про Пеппі в аналогічному перекладі – у 1968 р., повісті про Еміля з Льонеберга – у 1969 р.
Ольга Мяеотс порівнює появу Карлсона в Росії із запуском першого супутника[9]. На книжкових полицях дитячих бібліотек, де рясніли однаково нудні повісті про старанних школярів і піонерів, з‘являється «найкращий в світі Карлсон». На думку критика, «Малюк і Карлсон, який живе на даху» – більше ніж захоплююча казка, це «визвольна» книга. Вона повернула радянським читачам (не тільки дітям) право бути самим собою, право на помилку, позбавила почуття вини від усвідомлення власної невідповідності високим моральним ідеалам.
Нові переклади, зроблені Л. Брауде разом з Н. Бєляковою і О. Пакліною, були представлені публіці в 1993-94 рр. Але переклад Лунгіної залишається більш звичним і улюбленим для більшості читачів колишнього СРСР. Незважаючи на це, ще за життя Лунгіної шведський славіст і перекладач Стаффан Скотт у статті «Карлсон на крыше» в русском переводе» [8] висловив численні нарікання і претензії щодо її роботи. Подекуди вони дійсно небезпідставні. В перекладі Лунгіної є неточності: не була розпізнана ідіома чи подекуди порушена топографія Стокгольма. С.Скотт вимагає буквалізму у всьому і вважає помилками свідомі зміни, що диктуються нормами російської мови, традиціями російської дитячої літератури і просто смаком самого перекладача.
Письменниця і критик Єва Датнова [1] також досліджує російські переклади творів А.Ліндгрен. На її думку, секрет популярності Лунгіної полягає у доброму знанні адресата. Перекладачка створила книги для дітей – у відповідності з їх сприйняттям і з народними мовними і літературними традиціями читачів колишнього СРСР. У Л.Брауде, О.Пакліної та Н. Бєлякової вийшли майже ідеальні з лінгвістичної точки зору – книги для дорослих. Їх тексти місцями просто кальковані з оригіналу. Причина зрозуміла: перекладачі прагнули зберегти у повістях максимальну кількість особливостей шведської мови і побуту.
Єва Датнова критикує перекладачів за поставлену перед собою мету не донести до маленьких читачів красу і глибину сюжету й образів, а «забезпечити їх вправами з логопедії і порівняльної лінгвістики» [1]. В результаті титанічних зусиль Л.Брауде, Н. Пакліної та О.Бєлякової читачі отримали довідники з географії, побуту і особливостей шведської мови під однією обкладинкою і втратили казку, зрозумілу і близьку дітям. Так тексти перекладачок через посилання і примітки, де пояснюються значення топонімів, схожі на тлумачний словник: вони детальні, грамотні і найголовніше нудні для дітей.
У 2007 році видавництво «АСТ – Астрель» публікує книгу «Карлсон с крыши, или Лучший в мире Карлсон», на обкладинці якої написано «Астрід Ліндгрен», а нижче «Едуард Успенський». А на наступній сторінці уточнюється «казкові повісті в переказі Е.Успенського».
На думку російської перекладачки Наталії Мавлевич, головною метою Е.Успенського було зробити переклад сміливішим, ніж два попередніх, та зрозумілішим сучасним дітям. Так на зміну «Карлсон – це вигадка» приходить «Карлсон – це глюк». Успенський не знає шведської і тому користувався дослівним перекладом, за що і був розкритикований літературним критиком Вадимом Нестеровим. Останній називає переклад Успенського «потоком креативності» [9], в якому виходить на поверхню «голый подстрочник» [9].
Що стосується Украхни, то саме завдяки Ольги Сенюк у 60-ті наш маленький читач познайомився з творами шведської казкарки. До неї в Україні з перекладами зі скандинавських мов було досить непросто. Перекладали здебільшого через російську, німецьку, польську мови. Так, у 30-ті роки існував творчий тандем В.Гладкої та К.Корякіної. З них перша добре знала українську, а друга, росіянка, блискуче володіла скандинавськими мовами. В одній людині тривалий час це чомусь не поєднувалося.
Першим перекладеним українською твором Ліндґрен стала повість «Малий і Карлсон, що живе на даху». Також за радянських часів Ольга Сенюк переклала три книжки про пригоди дитячого детектива Калле Блюмквіста, три повісті про Пеппі, «Міо, мій Міо», психологічну дитячу повість «Расмус-волоцюга», повісті «Брати Лев’яче серце» та «Роня, дочка розбійника».
Перші дві повісті про детектива Блюмквіста раніше виходили українською мовою у видавництві «Веселка». Заключна книжка трилогії — «Калле Блюмквіст і Расмус» — перекладена Ольгою Сенюк, вийшла 2003 року у видавництві «Школа». Твори «Расмус-волоцюга», «Книжка про Лотту з Бешкетної вулиці», «Пригоди Еміля з Льонеберги», «Роня, дочка розбійника», «Домовичок Нільс Карлсон», «Сонячна галявина» українською мовою випустило видавництво «Махаон-Україна».
Популярність образам А.Ліндгрен в Україні принесли їх інсценізації, кіно та мультверсії. Так, у Київському академічному театрі вже багато років популярна музична вистава «Чарівнв Пеппі». До репертуару Київського муніципального академічного театру ляльок входить постановка за твором шведської письменниці «Карлсон та Фрекен Бок».
Створена в Україні творча група, ініційована відомим естонським продюсером Алексом Ковськи у 2002 році створила перший україномовний повнометражний анімаційний дубльований фільм “Карлсон, який мешкає на даху”. Де Карлсон заговорив мовою Олега Скрипки, а Малюк – Ані Лорак, Фрекен Бок – голосом акторки Тамари Яценко, а мама Малюка – Наталі Сумської.
Говорячи про вплив Астрід Ліндгрен на дитячу літератури, слід визнати, що книги шведської письменниці підняли планку якості книг для дітей, змінили ставлення до дитячої книги як до літератури другого сорту, створення якої не потребує від письменника зайвих зусиль. А. Ліндгрен закликала дитячих письменників бути вільними і писати про найглибші людські почуття простими словами, зрозумілими дітям. Не буде перебільшенням стверджувати, що казки А.Ліндгрен – один із найвизначніших внесків у світову культуру ХХ століття.
Бібліографія.
1. Датнова Е. Карлсон & Карлссон, или шведский язык – важнее шведской литературы?// Фонд социально-экономических и интеллектуальных программ // URL.: http://www.ijp.ru/razd/pr.php?failp=00305400021, дата звернення: 17.09.2012.
2. Линдгрен А. Эмиль из Лённеберги. // Электронная библиотека // URL.: http://bookz.ru/authors/lindgren-astrid/emil1.html, дата звернення: 21.09.2012.
3. Линдгрен А. Калле Блумквист. // Большая бесплатная библиотека // URL.: http://tululu.ru/b9975/, дата звернення: 21.09.2012.Линдгрен А. Мио, мой Мио! //
4. Электронная библиотека // URL.: http://bookz.ru/authors/lindgren-astrid/miomio.html, дата звернення: 21.09.2012.
5. Линдгрен А. Пеппи Длинный чулок. // Электронная библиотека // URL.: http://bookz.ru/authors/lindgren-astrid/peppi-dl_935…, дата звернення: 21.09.2012.
6. Линдгрен А. Расмус-бродяга. // Большая бесплатная библиотека // URL.: http://tululu.ru/b11544/, дата звернення: 21.09.2012.
7. Линдгрен А. Рони, дочь разбойника. // Электронная библиотека // URL.: http://bookz.ru/authors/lindgren-astrid/ronya.html, дата звернення: 21.09.2012.
8. Мавлевич Н. Который же Карлсон живет на крыше? // Журнальный зал // URL.: http://magazines.russ.ru/inostran/2009/7/ma18.html, дата звернення: 20.09.2012.
9. Мяэотс О. Астрид Линдгрен в стране большевиков. //Журнальный зал // URL.: http://magazines.russ.ru/nz/2002/21/miae.html, дата звернення: 13.09.2012.
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ...
Дякую. Люблю твори цієї письменниці, але мало що знав про неї.