Прокинся Матінко,Вкраїна!
Кайдани вдіті розірви.
І подивися навкруги,
Побач гріхи своїх синів…

Зреклись вони,твоєї слави,
Немов від Мати відреклись!
Самі в ярмо тяжке впряглись.
Неначе всі осиротіли…

Встряхнися Мамо і узрій.
За страшний гріх,
Страшенна кара…

В кацапські шкури одяглись,
І ярма їхні запряглись.
Та тричі відреклись від тебе…
Мамо…

Немов усі вони осліпли,
У вуха їх диявол каже,
Але гадають що Христос
А ті сліпі і слухать раді.

Одуренні немов чумні,
Землицю матінку прокляли,звірі…
Дурні,прокляття їх,
До них вернеться.

За їх гріхи,ще їх синам,
Онукам й іншим.
Безвинним ,їх хреста,
Їх зраду ,їхній гріх,
Нести прийдеться без вини…

Таки може,таки буде!
Мир у Дикім полі .
Поскладають лихі люди,
Кривавую зброю .
Не проллється більше кров.
Та забудуть люди…
Страшну східну смуту
І на березі ріки,виростуть тополі,
І степи,лани і гори,
Навіть в небі зорі.
Хочуть мир у Дикім полі
Защебечуть солов’ї,птахи заспівають.
І весь світ узнає,що війна минає!

Важкий тягар на серці є.
Не полишає він мене.
Крізь світ,за очі я іду,
Лише Хреста не підведу

Старим життям нажився я
З повна.
Хочу нового сприйняття.
Старі обличчя в новому бутті.

Потрібні враження мені.
В новому-старому житті.
Колишній простір вже минув
Колишніх друзів позабув.

О простір мій,моє буття
Моє натхнення,й забуття.
Я відродився,я новий.
Мій край Луганський ,я все ж твій.

Земля моя,о земле моя
Радій за мене,я твій син.
Я народився крізь руїн.
І побудую там свій дім.

Не кину нененьку свою.
З могили витягну страну
Вона вмера,та ще не вмерла.
Іще жива,живи страна.

У лютий час,
у времья люте
як доньку рідную свою
бандитам-звірям не лишу.

Коли відродишся земля
І прийде знову забуття.
Тоді прийде мій посланець.
Щоб зняти твій тягар із плеч.

Сила у єдності,
у братстві душа,
один ти не воїн,
ідея одна.
єднає людей,
лиш спільна мета.
коли обьєднались,
то легше війна.
під гаслом війни,
під стягом повстаня.
зьявились нові герої повстаня,
у чесного люду,
братерство в дущі.
єднаймося люди,єднаймось брати.

Ми маємо зібратися з терпінням,
та трохи почекати їх війни,
вони там сваряться в верхах,
не побачивши єднаня у низах.

нехай там сваряться і бьються,
нехай деруться та грезуться.
до поки,
ми єднаємо війська.

не відмахнутись більше від майдана.
не битимуть чорнобильских бійців.
настав наш час,
настав їх судний день.

волатимуть від болю,ті пани…
кричатимуть від болю багачі.
огидні радіанські засланці.

НЕ сможет нас,никто переломить!

Одеть оковы,западных мужей…

Дедовский подвиг утопить,

не смогут,Нет!!!

Как не видать им собственных ушей.

Донбасс не встанет,на колени!

И не приклонит головы,не перед кем…

Не смогут,мне привить любовь,до тех.

Кто деду в спину выстрелить пытался.

Не смогут,Нет!

И кто бы,что не говорил,

я Украинец!

Но к счастию не тот,

кто гитлера превыше Бога ставит.

Кто молится Америке

и хочет в лживий запад…

Но повторюсь,

Я Украинец!!!

 

комуняка,комуняка,

смерть тобі,клятий собака.

красна погань-комунізм.

і жидів соціалізм.

 

серп і молот- вбивство й голод.

ленін батько комунізма,

і жидів,і пацифізму.

повиздихують собаки,

подлі,кляті-комуняки.

 

Моє ім’я Григорій Путіщак,я український науковець. Із самого дитинства моєю мрією була машина часу,коли у дитинстві я читав книжки про сиву давнину,про Римлян,Спартака мені хотілося потрапити у їхній час,у час гладіаторів. Однією втіхою для мене була мрія про подорожі у часі.

Завжди хотілося битись на мечах,їздити на конях,і ходити в походи на інші країни. Коли я подорослішав,і вчився в академії,я згадав про мрію дитинства,машину часу,з кожним днем вона ставала для мене все жаданіше. Далі цікавіше…

Таки може,таки буде!
Мир у Дикім полі .
Поскладають лихі люди,
Кривавую зброю .
Не проллється більше кров.
Та забудуть люди…
Страшну східну смуту
І на березі ріки,виростуть тополі,
І степи,лани і гори,
Навіть в небі зорі.
Хочуть мир у Дикім полі
Защебечуть солов’ї,птахи заспівають.
І весь світ узнає,що війна минає!

Ой,народе мій,ой…
І де ж твій велий герой?
Той що Донецький бандит?
Чи Юля що у неволві сидить?

Ще той помаранчевий щюр,
Майдана скликав,та всіх обмахав!
Та ще один перекладач,
Всього народу насміхач…

Азірів,Янівічь,Мікола
Бюджет грабує знову й знову.

А зайчик той жидовський син.
Рожевий хвостик розпустив.
Нажаль невсіх,
Адольф спалив.

Віталька бик,
Що найсильніший чоловік,
Від нас до німців,й навпаки…
З жидом попутався,ой ні…

І ще оті нові нацисти,
Усі минулі комуністи!

Ну а червоная чума(комуністи)
Чи не вмера,чи сатана…?