Багата та різнопланова проза Тоні Моррісон принесла їй міжнародне визнання. У своїх захоплюючих романах письменниця всебічно розглядає складний духовний світ темношкірих американців. Серед численних нагород письменниці – медаль Національного книжкового фонду за видатний внесок в американську літературу (1996). “Улюблена”(Beloved, 1987), найзнаменитіший роман Тоні Моррісон, її перший бестселер, нагороджений Пулітцерівською (1988), а потім і Нобелівською преміями (1993). Письменниця  вважає  своїм  першорядним  і  священним  обов’язком  виправлення  історії темношкірих людей Сполучених Штатів; дебати з офіційною історією, «написаною  завойовником».  Досліджуючи  гостру  проблему  сучасності —  реальне  місце негрів в історії США, — письменниця застосовує власну літературну техніку. Оригінальність  її полягає в тому, що Т. Моррісон пише про те, чого ще не знає сама: «Я пишу через брак  знань, про ті проблеми, для яких сама не можу  знайти вирішення. Коли я завершую, то переконана, що тепер знаю про них більше» [1; 169].

В романі “Улюблена” Моррісон уперше звертається до історії США безпосередньо, адже дія роману відбувається невдовзі після Громадянської війни (1873) на околиці маленького містечка Цінцінатті в штаті Огайо, де мешкає головна героїня з донькою. Авторка з точністю передає, детально виписує побут рабів з погляду кожного з учасників трагедії. В основу роману покладено незвичайну вражаючу ситуацію, через яку найефективніше проступає протиприродність рабства: любляча мати у розпачі вбиває свою кохану доньку, щоб врятувати її від рабства. Тамара Денисова зазначає, що “органічно поєднуючи негритянський спосіб світосприйняття із американською традицією,  романи Тоні Моррісон поетично і точно відтворюють життя США крізь призму історичної свідомості особистості і народу ” [2; 288].

На  початку 70-х  років,  під  час  редагування «Чорної Книги» (тоді  підручники  з історії  зосереджувалися  на  видатних  білих  людях  та  їхніх  війнах,  а «Чорна  книга» складалася  з  матеріалів,  які  описували  життя  звичайних  афроамериканців) Т. Моррісон  знайшла факти, які вона пізніше використала, створюючи свої романи. Зокрема,  цей  проект  привернув  увагу  письменниці  до  історії  Маргарет  Гарнер, рабині, яку спіймали  її господарі після втечі. Газетна вирізка розповідала про те, як жінка вбила свою дочку, щоб вберегти  її від життя у рабстві. Пізніше письменниця побачила фото мертвої дівчини у «Книзі Мертвих Гарлему» і вигадала продовження цієї  історії —  дівчинка  виросла  в потойбічному  світі, потім повернулася до матері, пам’ятаючи все, що сталося між ними, — так історичні факти підказали письменниці фабулу роману «Улюблена» [3;  5].

Т. Моррісон  намагається  втілити  в  традиційному  жанрі  роману характеристики чорного мистецтва — надати оповіді усної, легкої, розмовної якості, застосовувати,  хоча  б  формально, «хор  голосів»  у  романі,  залучити  елементи «поклику—відповіді».Один із головний планів у романі – це справжність страждань. Їх автентичність беззаперечна чи то в зображенні алегорично-фольклорної фігури Улюбленої, чи коли йдеться про Сет, її доньку Денвер, її свекруху Бебі Сагз – святу, чи інших героїв у романі. Соціальні умови життя перетворюють страждання на повсякденні, що спричиняє жорстокі деформації природних взаємин і самої особистості. Стосунки Улюбленої та інших героїв роману мають сприйматися не в повсякденному їх прояві, а метафорично. Для Сет сутність цих взаємин у тому, щоб примиритися зі своїм сумлінням, яке не заспокоять ніякі посилання на вимушеність вчинку (дітовбивство). Для Денвер це подолання внутрішньої жертовності, яка стала її гіркою долею. Улюблена – це втілення болю та марних сподівань на те, що людині дано виправити наслідки катастроф, подібних на ті, що перетерпіла і Сет, і Улюблена.

Історичне тло в романі відтворено пластично та багатопланово. Професор Т. Н. Денисова в «Історії американської літератури ХХ  ст.»  підкреслює  проблематичність  ставлення  афроамериканської  письменниці  до історії,  бо «вся  історія Америки  наче  виштовхує  темношкірих  в  позаісторичний  час. З іншого боку, час і простір Америки — єдина історична реальність для них» [4; 176]. Громадянська війна (1861–1865) гранично загострила протиріччя, які одвічно визначали долю негрів у Америці. Та саме метафізичний план роману автентично та щиро передає загостреність конфлікту, роздуми про сутність буття, духовний образ народу. Алегорії, образи метафоричного характеру щедро розсипані в романі Т. Моррісон. Письменниця черпала з цього багатого джерела і в попередніх романах. Та “Улюблена” найбільш органічно об’єднує образність і алегорію. Цей вражаючий синтез включає специфічні прикмети негритянського світосприйняття, невід’ємні від нього дива, віру в закляття, магію, міф. Саме ці елементи надають життєвості Улюбленій. Головний художній ефект роману полягає у відкритості художньої умовності образів, яка поєднується з бездоганною точністю зображення історії.

Напрочуд влучно Т. Н. Денисова визначила екзистенціальну історію в  творчості письменниці: «В світі,  створеному  Тоні  Моррісон, міфічність і концепція  людської  історії нероздільні, час і позачасовість знаходяться в постійному діалозі, міф стає центром, ядром будь-якої людської історії,  а історія сама продукує міфи» [5; 372].Аура міфу повиває Милий Дім (Sweet House), маєток рабовласника м-ра Гарнера, де живуть герої роману під час їх передісторії. У Милому Домі сповідують “іншу модель рабства” [6; 18]: хазяїн охоче радиться з ними у справах, чоловікам дозволяється мати зброю при собі, хазяїн дозволив одному з них викупити матір з рабства, сам відвіз її у безпечне місце та влаштував у будинку білого. М-р Гарнер не єдина надзвичайна особистість у Милому Домі. Не менш легендарні своїм щоденним героїзмом раби-чоловіки. Вони виявляють високе благородство, коли впродовж року дають можливість єдиній дівчині-рабині Сет зробити свій вибір поміж ними, хоч кожен з них спрагло жадав її. Вони вибрали шлях людяності та благородства у світі, який дозволяв жити за законами насильства та звірств. Справжньою легендою серед них є Сіксо. Таємниче відчувається в його імені. Шкіра кольору індиго та його вогняно-червоний язик додавали загадковості до його походження [6; 21]. Він був зріднений з природою та поважав дух померлих, знав х мову. Героїчною була і його відданість жінці, яка жила за35 мильвід Милого Дому. Його сміливість і почуття власної гідності дозволили йому спокійно пояснити новому хазяїну, що шмат м’яса він не вкрав, а запікав його, щоб з’їсти і тим покращити власність хазяїна, “Сіксо сіє жито, щоб збільшити шанс високих цін. Сіксо обробляє і годує землю, яка дає вам вищий урожай. Коли Сіксо поїсть, він буде краще працювати на вас” [6; 190]. Його непоборний дух співав і сміявся, коли його тіло палало на вогні лінчування.

Сет, проте, має найбільше право на статус легенди. У ній є щось вище, піднесено-витончене, що вирізняє її, наймолодшу, серед усіх інших. Це відчувається в її королівській постаті, її незглибимих очах, в її умінні контролювати себе, гідно сприймати раптове та надзвичайне, включаючи смерть. Ці якості надали їй мудрості та мужності врятувати чотирьох своїх діток, “моє найкраще, найдорожче” [6; 165] та себе з рабства, коли чоловіків-рабів було схоплено, спалено, покарано, знівечено. Домінуючим міфом є Улюблена. Вона є дух минулого, невловимий та нелюбий, який вимагає, щоб його пам’ятали, називали його ім’я, любили. І нагадує, що людяність, гідність, любов та пам’ять не дозволять страшному минулому впливати на життя.   Приналежність до легенди, героїчність виявилися притаманними рабам, які жадали жити вільно. Це було надзвичайно. Милий Дім та його мешканці споріднені з міфом і легендою. Цей рай було зруйновано, коли новий господар почав учити рабів жити по-новому і виправляв “помилки” м-ра Гарнера батогом, вудилами та вогнем.

Романи Тоні Моррісон вирізняються багатством літературних та лінгвістичних засобів вираження, що сприяє глибокому проникненню в історико-культурний дискурс. Майстерне переплетіння імпліцитних та експліцитних структур справляє надзвичайне враження. Ідея оновлення минулого, віднаходження особистості та приналежності створюють тематичність, виразність та текстуальну методологію.«За  її  книгами  колись  буде  відтворений  цілий  пласт  історії,  яка  сформувала негритянську  історію  зі  всією  його  травмованістю  і  болем» [7; 151],  написав А. Зверєв. Це «пророцтво» обов’язково здійсниться, бо за допомо-гою асоціацій Т. Моррісон поєднує різні століття, а через спогади персонажів цілісно й  відверто  відтворює  історичну  реальність.  Невизначні  завойовники,  уславлені  в офіційних  джерелах,  формують  історію,а побудували вільну Америку  невідомі  офіційній історії  пересічні  люди,  афроамериканці,  які  нарешті  отримують  голос  у  романах видатної письменниці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Taylor-Guthrie D. Conversations with Toni Morrison. — Jackson, University Press of

Missisipi, 1994. — 293 p

1. Денисова Т.Н. Негритянська література США: тенденції розвитку // Роман і романісти США ХХ ст.. – К.:Дніпро. – 1990. – С. 265-288.
2. . Kubitschek M. D. Toni Morrison: A Critical Companion. —Westport: Greenwood

Press, 1998. — 203 p.2.

1. Денисова Т. Історія американської літератури ХХ ст. — К.: Довіра, 2002. — 318 с
2. Денисова  Т.  Тоні Моррісон (післямова) /  Т.  Денисова //  Пісня  Соломона. —  К.:

Юніверс, 2007. — С. 361—374.

1. Morrison T. Beloved. 1987. – N. Y.: Plume Books, 1988. – 447 p.
2. Morrison T. Love. N. Y.: Vintage International, 2003. — 202 p.