Люблю це місто.
Ужгород.
З його провінційними вулицями.
І автобусними зупинками
із квітковими магазинами і фаст-фудами
З його машинами,
які рухаються в складній ієрархії,
за певним алгоритмом, який ще не збагнула
З його жовтими маршрутками
З його високими тополями
між вулицями кам’яного міста
Вони височіють над нашими головами,
як остання ознака того,
що колись замість цього тротуару
тут колись було ЖИТТЯ.
Справжнє життя
На відміну від того кармічного шляху,
який ми циклічно проходимо й проходимо.
Прочитано разів: 35
вражає…
Файно. Ужгород місто вчорашніх казок