Ви тут: Головна > Поезія > Чорні розмови чорних мурашок

Чорні розмови чорних мурашок

Автор:     Категорія: Поезія

Digg
Del.icio.us
StumbleUpon
Reddit
Twitter
RSS

Хіба хтось з нас помічав,

що ми як маленькі мурахи

в цьому світі.

Будуємо свої будиночки,

шукаємо прихистку.

Вважаємо себе

господарями.

Господарями

цього Світу

цього Всесвіту

цього Життя.

Всі такі одинакові.

А ми ж то створені були особливим,

настав час

коли особливі уподібнюються

один до одного.

Але ніяк не стають особливими особистостями,

вони навпаки

втрачають її.

І взимку, коли чорніє

білий сніг,

як чистота нового життя

Ходимо, як клони.

Чорні штани, чорні шапки,

чорні куртки і найголовніше

чорні РОЗМОВИ.

І з ротів наших виливається

грязюка-смола,

яка заливає все навкруги

і потопає усе.

Ну то виходить. що ми самі себе топимо?

 

 

Прочитано разів: 38
Оцінок: 0, average: 0.00 з 5Оцінок: 0, average: 0.00 з 5Оцінок: 0, average: 0.00 з 5Оцінок: 0, average: 0.00 з 5Оцінок: 0, average: 0.00 з 5 (0 оцінок, середня: 0.00 з 5)
Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ... Завантаження ...

2 коментарі до “Чорні розмови чорних мурашок”

  1. Darya Ley Darya Ley коментує:

    це дуже клано…серйозно

  2. Вірш гарний, рівномірний і ритмічний. Люблю чорний колір, не люблю чорні справи. Тут поєднано. Я мав би не любити обидва проте люблю чорний колір все одно. Просто він забарвлення отримує від того хто ним оперує.

Залишити коментар


Top