Оченята кольору антрациту : 40 с.

Поранений херувим : Поезії / С. Пантюк. – Тернопіль.: Крок, 2015. – 48 с.

 

Збірки поезій бувають різні: одноманітні, яскраві, сірі і змістом грізні. Такі як у Сергія Пантюка, теж бувають…

 Дві збірки в одній: війна і мир, любов і розлука. Очі коханої і херувим, котрий пораненим птахом кружляє над Україною.

«Оченята кольору антрациту»

Як стверджується в анотації – це нове життя,  нові слова, нові флюїди, нова енергія. Ця частина збірки переповнена потужним почуттям любові до Жінки – коханої, нареченої, дружини, посестри і в усіх випадках – незрадливої Музи. «Свіжі рядки в манускрипті долі //Божим теплом і мольфарами // пишуться…»

Він – зрілий чоловік, знаний поет, літературний діяч з тонкою чутливою душею, пораненим серцем і насиченим драмами і пригодами життям. Вона – юна з поглядом янгола і гарячим щирим дівочим серцем. Вони зустрілися і закохались. Такий сюжет цієї поетичної збірки. Немов сюжет нового красивого роману про кохання.

«Моє кохання на ймення Ліза,

Моє кохання – по венах лезом,

Моє кохання – із серця магма,

З Кавказу вітер, із неба манна.», пише Пантюк. Кохання поета щасливе. Митець немов засвідчує, що писати гарні світлі вірші можна й про щасливе кохання. «І хай (їм) заздрять // з безодень сірих // Усі Петрарки, усі Шекспіри!»

Збірка багата чарівними образами. Чудернацький образ щастя ліричного героя, котре помирає на роздоріжжі, і тої що рятує його під’їхавши на реанімобілі. Світлий сум короткої розлуки, що з майстерної руки поета переплітається з сумом полів за снігом і за теплом, лісів. Вечірнє сонце, що стріляє нечутно і березень батяр – вірний побратим закоханих. Ярило, Діва Весна, Сварог – образи з древньої словянської міфології.На сторінці десятій, навіть, є страшнуватий і сумний маленький вірш з елементами містики про чорну магію.

А  титульний вірш головної частини цієї збірки, звучить так

«Всоте і втисячне

будять в мені вулкан

Твої оченята кольору антрациту

Я з розлуки благаю:

не клич мене більше, війно!

Або їж нас обох,

бо окремо тепер нам не можна.

Ти, кохана, – мов амфора,

я Твоє вічне вино.

Коли я мандрівник,

Ти – криниця моя придорожня..»

 

« Поранений херувим»

До другої ж частини поетичної збірки Сергія Пантюка увійшли тексти, написані та переосмислені протягом 2014-го та січня-cерпня 2015-го. В них багато війни, суму й розпачу, а ще більше віри у вищу справедливість – себто, перемогу.

З самого початку, з самого першого тексту відважні герої української революції на майдані і війни на Донбасі в рядках, де є слова: «Не відлітають янголи у вирій,

Допоки спека на передовій…» А ще є заплаканий лютий і люди-сльози Майдану. Героїчно-ліричний персонаж згорьований війною на рідній землі – він же поранений херувим, якому…

«важко тримати крила,

коригуючи відстань

між Богом і чортом.

Щоб земля від смертей

хоч на день відпочила

він поволі кружляє

над Донецьким

аеропортом.»

Він «Раніше міг за годину

від Карпат і до Криму,

і повсюди вітали,

молилися, кадили…

Нині він тимчасово

не керує святими,

його функції виконують

бойові командири.»

Зрештою ж: «Не парся!», часом заспокоює себе поет.

«Життя, воно, брате, таке…» І він знає, що воно «низьке,» і « високе,

Як сон, як дорога чи бій…» і « краще полаяти спокій,

Ніж випити за упокій!»

На сторінках другої частини збірки: горять гори на весні, Стрибог викрешує чари і богиня Дана торкається своїми пальчиками його щік. З літака у вечірньому небі,темна частина Києва нагадує різдвяну кутю. Микола Гоголь померлий, ніби промовляє з небуття.

Автор, в одному з віршів цієї збірки дає відповідь на питання навіщо йому писати, навіщо йому взагалі здались оті майстерно римовані тексти і жартує про те, що значить бути поетом.

На останок, можна провести певну паралель між обома частинами збірки. У них ніби постає протистояння між любов`ю і війною, сумом та радістю. І в принципі, уважний читач, таки, знайде відповідь, що ж переможе у цій битві. А переможе – любов.

«І серед пекельного бою –

Згадайте про найголовніше:

Я жив винятково любов’ю!»

 

Юрій Мостовий