Зима – період туги й депресій,
зима – період снігу і змін,
ти знаєш ці люди різних професій
купують вдало свій кокаїн.
Ховають його у таємні кишен,і
Шалено бояться лише викриття,
Ставлять у дім броньовані двері ,
Аби сховатися від життя.
Одні будують високі стіни,
Другі купують злих собак,
Немаючи конкретної цілі,
Війни ведуть на уявних фронтах.
А інші сліпі,в них закриті очі ,
У вуха залита солодка брехня,
Вони не роблять того,що хочуть
І шкіра їх біла,гірка і тверда.
Вони притуляються до мокрих вікон
І дивляться в небо-сіре й глухе.
Вони безпорадно шукають вихід
Й наївно вірять,що вихід є.
Куди не підуть-закриті двері,
пусті обіцянки і брехня.
Кожен сидить у своїй печері
І думає “Винен не я”.
Вони не мають достатньо сили,
Їм не вистачить мужності йти
І руйнувати високі стіни,
тримаючи в руках молотки!!
Шукати проходи,шукати виходи,
Відбирати в них дози й собак,
Сказати досить своєму диллеру
І зарядити з ноги в п*ятак!!
Їх вода брудна і жовта,
Їхні шляхи таємно протоптані,
І садячи навесні картоплю,
Вони вже думають про події жовтня.
“Все буде добре,бо вихід є завжди.
Головне не прогнутись,головне протриматись
ще декілька весен, щоб картопля посаджена,
Тоді ми вам вломимо. Ми не втримаємось”.
Теги: вірш про життя, зима, соціальне
Останні стовпчики, мені здається, не дуже вдалі. В плані гармонійності гірша.
але думка є “дай Бог щоб її не зрадили”
так,про останні стовпчики згодна,трохи там напартачано)
ото ж бо й воно! Ще щось є?