Вона йшла квітковими сходами,
Тримаючись за сонце.
Воно було її орієнтиром
У цьому безмежному світі поезії.
Знайомилась, читала і йшла далі.
Ділилася своїм теплом, малювала
На небі посмішки – хмарини.
Гралася із сонцем у схованки,
Рахувала його промені.
Тікала далеко у гори,
Щоб одягти кисневу маску.
В лабіринтах полів ловила простір,
Тримала його за руку.
Збирала квіти,
А потім, натхненна життям,
Оберталася у вірші.
Весна…
Теги: вірш про весну
Прочитано разів: 47
не вигадаю слів, щоб відкоментувати таку глибоку і щиру красу. мовчу і вклоняюсь
При читанні, у кожному рядку відчувалось – Весна. Це про неї.
Дуже красивий і щирий вірш.
Навіть уявила її – усміхнену, заквітчану, натхненну
оце вгорі – ГРАДАЦІЯ КОМЕНТАРІВ У ПРИРОДІ (що далі – то більше слів)
Класно. І точно ж як підмічено
Я постараюся продовжити традицію градації коментарів і не запороти, хоча б тому, що вірш вартий уваги і взагалі, я чомусь думав, що він буде на конкурс.
Весна натхненна життям, вона натхненна весною все це – натхненний вірш.
просто і піднесено
навіть якось урочисто)
упс…