Тікають слова, як біженці, за кордон,
Шукають притулок в римованому посольстві,
Говорять про політичний захист ООН,
На теми для тебе болючі та гострі.
Приходять до суду з порушенням власних прав
На недоторкАнність і вибору місць проживання.
Із вІрша у вірш ти без дозволу їх клонував –
Адвокат робить ставку на щиросердне зізнання.
Тікають слова, залишаючи тільки сліди –
Білі тунелі, що тягнуться ватою неба.
Скільки ще к(років) потрібно щоб їх вберегти
І попередити влучний удар під ребра?
Теги: конкурс 2012, поетичний конкурс
Прочитано разів: 192
клас-клас-клас!!
чудово
справды круто
Дякую, ріденькі
ріденькі?
люблю таки очепяткі
сама мастер їх сказанути))))
а шо густий?
йой, ото ляпнула
рідненькі, рідненькі
Сила слів у цій поезії, точно відчутна десь аж під ребрами…
Про клонування – влучно.
Про місце проживання – ще влучніше.
“хіба ж ми винні, що нас сказали”…
Спасибі, дуже приємно чути!
Дуже оригінально! Так ніхто не писав…
самобутньо, молодець
Дякую
Як же точно про клонування!!! В цитати, однозначно.
Приємно