Серйозна то річ – Життя.
Буття… Небуття… Забуття…
Одвічні істини і сподівання.
Життя – це відповідь, чи запитання?
Що можемо ми і що хочемо знати?
Чого нам сьогодні, чи завтра чекати?
Ми долю свою будуєм як дім?
Чи дім нам дано, ми живем лише в нім?
І марна то справа – чогось шукати,
Будинок той самий, лиш інші кімнати.
Чи так це, чи ні, хто може сказати?
Оселю ж найкращу всім хочеться мати.
Бажання ж мої, не хитрі, прості –
Зуміти свій дім зберегти в чистоті.
І в ньому, щоб щиро всміхались віконця,
До світу, до неба, до ясного сонця.
А ще, так бажається, щоб була
Любові кімната. І чимала.
Бо думка в душі озивається знов –
Врятує наш світ не краса, а Любов.
Прочитано разів: 82
(1 оцінок, середня: 5,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
Скільки риторичних запитань. А лейтмотив один – Любов урятує світ. Загалом гарно.
Ви все правильно зрозуміли. І мені це приємно. Дякую.
Гарно. У мене асоціюється з таким собі своєрідним даосизмом, лише поняття “дао” у ньому замінено поняттям “любов”.
Дао, Абсолют, Вищий Розум – все це, власне і є Любов. Тому, як не назви буде правильно.
Дано, старайся рим “знов-любов, сонце-віконце і т.п.” не вживати. Та й дієслівні також виживай, вже пора.
А думок і питань завжди достатньо. Хотілось би чистоти не лише у домі, але й на вулиці, місті, країні…
романтик.. 💡
Пора. Таки пора. Старатимусь. Уже стараюсь ➡
Але саме тут вони нехай живуть. Добре? Маю на те вагомі причини.
А я теж романтик. Тому чудово тебе розумію.
А чистота. Вона ж від нас найперше і залежить.
Ніц немаю проти.
Так, від нас. Але часу на чищення зверхнього гадження – не так вже й багато. Тому є ще друга черга, не менш важлива за першу.
До твоїх порад завжди прислухаюсь. Тому щиро дякую.
Так і друга черга є. Але ж потрібно з чогось починати.
З себе, то на мою думку, найліпший варіант.
А то таке враження, що ми живемо в постійному пошуку, того Хтося, який у всьому цьому винен. А час і справді збігає швидко.
дати комусь пприклад. ?
Ну якщо людина має вплив – так і твориться наука. як немає, то буде як шахтар
Ну чому лише комусь? Ми ж не для когось, ми ж для себе живемо. Своє, власне життя будуємо.
А в решті ти, звичайно ж,правий.
Кожен хто для себе – це 100% нашої влади зараз. Все файно, але сміття з хати викидати тре і куди воно летить?
Ой лишенько, ми здається зараз договоримось. Додискутуємось, так би мовити.
По всьому видно, що говоримо про різні речі.
Я розумію, що маєш на увазі ти. І згідна з тобою.
Але я трохи про інше. Я не беру так глобально.
Я про чистоту людської душі. Про наші власні вчинки. Сьогодні, тут, зараз.
Я не про ту хату, що скраю.
Просто, велике завжди з малого починається. Це загальновідома мудрість.
Додискутуємося до того, що аж поб’ємося:mrgreen:
та нє. Головне все робити чeсно.
Так і я за те ж.
Ну от і порозумілися.