“ходи – кажеш – до мене,
бо вже несила
окремо дихати,
молитись на білі знамена,
легкі, ніби крила,
які освятила ти.”
“Не знаю – кажу -тепер
іншої ніжності,
окрім твоєї.”
Тримаєш в долонях мене
гірською річкою,
що міліє.
“Ходи – кажеш – сходами
по самому краю,
усіх минаючи.”
Від твого погляду
щораз воскресаю,
не помираючи.

(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)
Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.

 Завантаження ...

4 коментарі до “казання”

1. Юлія коментує:

   26.03.2013 о 14:45

   Вірш досить незвичний. В мене, чесно кажучи, самої виникли двоякі відчуття. Але схиляюся до того, що поезія варта прочитання. Сама пишу, і збираюся з силами, щоб видати невеличку збірку. Зараз співпрацюю з новим проектом Книжечка.com Раджу всім, хто хоче видати свої творчі доробки у невеликому тиражі. http://vk.com/topic-51383860_27851281

   Відповіcти
   • Наталя Боровик коментує:

     26.03.2013 о 16:48

     Наразі глушу в собі адміністратора цього сайту, щоби не делітнути Вашу рекламу, бо мені цікаво дізнатись що ж тут такого Вам незвичного у вірші?

     Відповіcти
2. vikont1967 коментує:

   27.03.2013 о 15:42

   Шановна п. Юля! Я Вас розчарую. Бо, прорахувавши по вашій зсилці вартість книжки тиражем 500 екз., сміливо стверджую, що у Франківську чи Тернополі ціна видання в середньому в 3 рази!!! нижча. Видавництва не називаю, бо не хочу, щоб і мене звинуватили в рекламі. Моє шанування!

   Відповіcти
3. аміно коментує:

   27.03.2013 о 21:35

   Незвичність мабуть в оригінальності подачі нібито банального. А це вже – мистецтво!

   Відповіcти