Вона ніхто
Вона ніщо
Вона не піддається класифікації
Вона потребує назви
Вона Вона Вона
Вона збирається на зустріч з собою
наче йде до свого найкращого коханця
зап’ястки пахнуть ефірним маслом для йоги
Вона йде до кав’ярні старої
Дзвоник на дверях сповіщає про
нового гостя цього виміру вінтажу
І цей простір непідвласний часу
Картини на стінах
Ноти джазу в повітрі
Затерті часом столи
Раритетні пляшки й баняки на полицях
Вона розглядає людей
Вона має їх як матеріал для роботи
Вона Вона Вона
Вона спокійно вивчає ссавців
Вона не ховає свого відвертого погляду
Тихий зимній вечір
Мороз пощипує за вікном
Архітектори аристократично
п’ють коньяк з лимоном
малюють на папері
обговорюють-обмусолюють
Закохані не помічають нікого навколо
у них свої центи землі й орбіталі
Кожний стіл – окрема компанія
інша історія
різний прошарок суспільства
олд скул і майбутнє зустрічаються тут
Саме тут починаються сонети
Саме тут закінчуються історичні романи
Ви тут: Головна > Поезія > Запах вінтажу і джазу
Прочитано разів: 18
Щось не дуже зрозуміло про що Ваша поезія. Все на купу – суцільний потік свідомості.