ти стоїш між моїми віршами
із люстерком в руках
пускаєш сонячні зайчики
на іще не написані вірші
і обов,язково вчиш їх напам,ять
тоді вирушаєш у подорож
з повним наплічником сонячних зайчиків
з повною пам,яттю ще не написаних віршів
з повним місяцем
ти блукаєш моїми віршами
снишся їм до світанку
а потім прочиняєш усі їхні вікна
створюєш протяг від вірша до вірша
і йдеш не озираючись
зупиняєшся на роздоріжжі віршів
раптом не втримуєш наплічник
розсипаєш сонячні зайчики
і розбігаєшся увсібіч за ними
ти блукаєш моїми віршами
переходиш з вірша у вірш
почуваєш себе як удома
іноді навіть відчиняєш двері
промовляєш іще не написаними віршами
і запрошуєш мене увійти
як це знайомо- блукати. шукати. знаходити… добре
😉