(ПОЕТИЧНІ МІНІАТЮРИ)
***
Вплела слова у вичурні вервечки,
Заянтаріла днем прийдешнім,
Замислитись над щастям спонукала,
І в різні кольори мій настрій вбрала.
Живим корінням-дивиною заманила -
У цьому полягає її слова сила,
Росою напоїла щиро світлогранною.
Цей вірш, як завжди, в неї філігранний!
***
Б_удем вірші гарні віршувати -
Р_ада буде вся твоя родина,
А _дитинка усміхнеться мило.
В_ас вітаю в цю весняну днину,
О_чі засіяють – ти щаслива!
***
Коли кохані розлучаються,
То що робити залишається?
Як розповісти про свій біль?
Звичайно в руки ти береш папір
Але життя на цьому не кінчається,
І доля завжди людям усміхається,
Ти просто в це безмежно вір –
І прийде муза в розмаїтті слів!
***
Була в полоні вчора, у мінорі –
Сьогодні вірші пишу в мажорі!
Така жіноча, мінлива вдача –
Буває, що сміюсь, а потім плачу…
Весняна сирість заповзає в душу –
Тому ми пишем сумні вірші…
***
Сьогодні знову залетіла,
Як ластівка на легких крилах,
Гірляндами чарівних слів,
Ти нас, як сонце, звеселила!
І ми відчули твоє літо,
В душі фіалками зігріте.
Смарагдові слова пророчі,
Неначе весняний віночок…
***
Переспівую вкотре голосно,
Перечитую спогади – болісно,
Перекличу тебе незрівняною,
Переплачу й піду в нірвану я…
***
Мене завжди зачаровувала гармонія між віршем і музикою. Це як місточок , або як коромисло, яке тримає повні по-вінця відерця мого серця. Як поцілунок мелодії і слів, пишу щодня чужої душі людської переспів. У кожної людини мелодія своя, і кожен з нас оспівує своє життя…
***
Я намагаюся зрозуміти поетів, які пишуть занадто сумні і безнадійні вірші, але це нелегко…
Я все життя живу на самоті, але самотньою себе не почуваю…
Я також втрачала рідних, коханих і близьких – без цього життя не буває…
Я не вірю, що є тільки одна половинка у білому світі – тому що світ такий полігамний!
Все залежить від самої людини, від її бажання жити, любити і мріяти…
Не замикайтеся в собі, відкрийте людям серце, пишіть частіше радісні вірші, нехай в душі сіяє сонце!
Теги: Consuelo, поезія
Останні слова дуже гарні
ПЕРШІ СЛОВА ТАКОЖ НЕПОГАНІ…