Опустився туман на зелені луги,
Наче смуток в душі, мов печаль.
Не торкнешся до нього, хоч він навкруги,
І куди в ньому йдеш, ти не бачиш, нажаль.
Та лишень перший промінь крізь хмари проб”ється,
І на землю, з любов”ю, ніжно погляне,
Небу кожна травинка враз усміхнеться,
І туман дивовижними росами стане.
А в маленькій краплинці веселки усі,
Світле диво, чарівна казка…
Ти навчися радіти цій Божій красі.
Мудрість в ній, пам”ятай будь-ласка.
Тож нехай не бентежать душу тумани,
Є у світі для тебе, любові багато.
Сонце зійде, й вони, мов видіння, розтануть.
Просто вірити вмій, просто вмій чекати…
Прочитано разів: 24
(0 оцінок, середня: 0,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...