Приносить осінь у своїх долонях
Духмяні пахощі й холодні спориші.
І срібне павутиння на осонні…
А легкий смуток селиться в душі.
За тим, чого ніколи вже не буде.
За тим, кого вже більше не знайти…
І лише серце пам’ятати буде,
І вірити у зоряні світи.
З’явилась перша сивина на скронях,
А у душі ще так багато мрій…
Приносить осінь мудрість у долонях.
Вона прекрасна. Усміхаймось їй.
Теги: вірш про осінь, осінні вірші, осінь
Прочитано разів: 133
(0 оцінок, середня: 0,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
“не буде – буде” погана рима)
а кінцівка класна)
Дякую. З Вами згідна. Справді не дуже добре. Подумаю.
Дякую.
Будемо усміхатися 😉
і знову тепло від вірша 😀
Така осінь вдома… Африканська – геть не така…
А яка вона, осінь Африканська? Цікаво.
Дуже коротко й поверхнево – у ,,африка,,. На перший погляд – як у нас ,,бабине літо,, лиш тепліше, без літаючих павутинок і дощику.
Бігом додому. У рідну осінь і у рідну зиму.