Чекали всі на сонечко й тепло,
А зранку – мокрий і холодний сніг,
І відчуття, що так й в житті було.
І тихий смуток у душі приліг…
Земля надіється на сонця промінець,
Тоді, за мить, вона цвітінням забуяє.
Тепло – бажання багатьох сердець.
Нехай для всіх його у світі вистачає.
Прочитано разів: 28
(0 оцінок, середня: 0,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
вірш про погоду. Принаймні щирий.
А щось останніми днями витрище такий, що не хотілося би в полі бути
“А зранку – мокрий і холодний сніг” – оце так як сьогодні вранці..
Дійсно, актуальний вірш про погоду, а опублікований 23 березня.
Дано, ви синоптик? 😉
Вірш швидше через погоду ніж про погоду.
І хоч написаний був дещо раніше, але саме бажання поділитися ним саме в цей час, несподівано виявилося пророчим.
Так що, Оленко, задумалась над твоїм запитанням. А може в мені справді спить синоптик? 😉
Тоді спробую на завтра напророчити сонечко і хороший настрій.
Бо ж таки весна.
Да, на “ти” мені приємніше. Можна?