сумно мабуть отак
пролітати повз станцію
і знати що ніколи-ніколи тут…
О. Коцарев
сумно мабуть отак
пролітати повз станцію
і знати
що ніколи-ніколи тут
більше не буде
щастя
твоєї присутності
по той бік
моїх віконних
жалюзей
стрибаю скрипами
твоїх сходів
все нижче і нижче
щоб сонце ранами
списало дні
усі ж вершини
вже кимось взяті
давно вже зайняті
кажеш щастя –
мати сім’ю знати
як бути чоловіком
батьком
знаю мабуть тому
ти вісім років
криваво кашляв
зеленкою з твоїх грудей
усміхається клоун:
нasta la vista baby
нasta la vista
милий
щастя –
фзнайти в собі силу
бути сім’єю тобі
народини дитину
щастя –
не мати не знати
а зберегти те тепло
через роки
через усі ці
нервово-погодні
зриви
щастя –
коли робиш когось
бездумно безмежно
щасливим
щастя –
піти
допоки тебе
не розбили
знімаю сукенку синьки
зі свого тіла
замість серця діра
нашиваю квітки
угу
так треба
я все розумію
твої ціаніти
до мене магнітом
отрутою стали
думки і слова
моя половинка!
та зі мною тебе
півтора
сумно мабуть отак
знати що ніколи-ніколи тут
більше не буде
щастям
пролітати повз станцію
нasta la vista baby
я з тобою навічно
милий
Теги: буріме
(5 оцінок, середня: 5,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
ого 😀
Воно тому і сильно, бо пережито. ну так?
файнюче 😎 😎 😎
Кать, таки сумно 🙁 Значить змогла передати словами відчуття, що вкладались у зміст
думала, хто це у нас про сумне пише, не подумала б про Катю, перечитую…
відкрию таємницю: початком слова з мого улюбленого вірша коцарева “вікна і двері”, сумно, так, бо пережито, сумно, бо таки закарбувалася на людині, мов вовчиця, сумно, бо таки ніколи-ніколи тут, тобто в серці більше не буде… на жаль, лише в казках кохання все перемагає, а в реалі – літом вийде моя дебютна збірочка “лихо_манка” 🙁
я чекаю 😛