Ти знаєш, як болить душа,
Коли здається, що її ніхто не розуміє.
Ти знаєш, як болить душа,
Коли сказати хоче, та не вміє.
І хоч для всіх усміхнені вуста,
Й без сліз, лише в тумані смутку, очі
Ти знаєш, гірко плаче як, душа,
Коли в ній біль живе темніший ночі.
Коли назад не повернути мить…
А треба далі йти. І вірити, любити…
Ти ж добре знаєш, як душа болить…
Порадь мені, як з болем далі жити?
Прочитано разів: 30
“Порадь мені, як із цим болем жити?” – замінив би на “Порадь мені, як з болем далі жити?”
“очі – ночі” – римування таке не дуже личить.
Біль чоловічого роду – Дано, дайте я вас обніму! Так тішить, що біль – не жіночого роду, дкже багато на цьому робить помилку, а в вас її немає.
Загалом чуттєво написано, як ззавжди. Якась атмосфера вірша хоч і трагічна, але чомусь впевнений, що героїня справиться 🙂
Дякую за підказку. У мене відносно останнього рядочка теж сумніви були, тому скористаюсь. Подобається така заміна.
Щож до “очі-ночі”, то тут не розумію чому не личить. І відповідно не бачу як можна змінити, щоб не поламати.
А “біль”, в російській мові жіночого роду буде, тому напевно і помиляються іноді через це.
І ще, дуже хочеться подякувати за твої відчуття Ярославе. Ти не помилився. Героїня справилась.
підтримую Славчика.треба би цей рядок змінити, щоби ритм був чіткіший.
решта все супер! ГАРНО!
так чуттєво і…знайомо…
Дякую.
А мені подобається, що вся твоя поезія лишає життєстверджуючий післясмак 🙂
Навіть якщо є якісь зауваження( а вони навіть у найвідоміших поетів знайдуться),то їх завжди можна виправити….А от головне,що у вірші є зміст і він чудово показує ваші думки і стан душі! Приємно,що познайомився з вами!
Дякую Юрію. І мені приємно не менше.