Ви тут: Головна > Верлібр > ***

***

Автор:     Категорія: Верлібр

Digg
Del.icio.us
StumbleUpon
Reddit
Twitter
RSS

коли не лікують пілюлі,
вірші і прибирання, чаї і інші методи,
як це назвати – розпач? розпука, біда?

закопатись би під сніг і більше не зійти
стати би каменем на тисячу років,
бо що залишається? -
помалу вмирати ще років п”ять чи п”ятдесять?

невже людині так багато треба? -
трохи місця для крил, би накрити ними
тих хто близько й здаля,
щоб злетіти і пити чай на своїй хмарці
і не самій, і все
тоді можна вмирати ще довго

Прочитано разів: 7
Оцінок: 1, average: 5.00 з 5Оцінок: 1, average: 5.00 з 5Оцінок: 1, average: 5.00 з 5Оцінок: 1, average: 5.00 з 5Оцінок: 1, average: 5.00 з 5 (1 оцінок, середня: 5.00 з 5)
Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ... Завантаження ...

5 коментарів до “***”

  1. Ярослав Молінський Ярослав Молінський коментує:

    :roll:

    Відповіcти
  2. Божена коментує:

    так…для такого стану назви немає.
    тут навіть самотінсть не підходить.
    :roll:

    Відповіcти
  3. vikont1967 коментує:

    ні , це не самотність. це особливий стан ДУШІ ! класно написано.

    Відповіcти
  4. vikont1967 коментує:

    вкінці там одруківочка- би накрити. Певно, щоби. дякую.

    Відповіcти
  5. Maria Maria коментує:

    дякую вам, усе саме так має бути там)

    Відповіcти

Залишити коментар


Top