Розплющив очі ранок

Автор:     Категорія: Поезія

Розплющив очі бадьорий ранок,
Почався новий осінній день,
Так ніжно й тихо пливе світанок
В тісних обіймах пустих алей…

Сумують вранці у скверах лавки,
У розмаїтті квіткових площ
Блукає осінь-казкова мавка,
Капіжить рясно холодний дощ…

Тремтять від вітру вже голі гілки,
І сонце зникло, як НЛО,
Холодний вітер свистить в сопілку,
Мережить дощ на вікнах скло…

Крокує осінь тишком-нишком

Автор:     Категорія: Поезія

Лякала осінь: «Я від вас піду!
Нехай зима вже снігом тішить!»
Побігла і сховалася в саду,
Смакує яблука й горішки…

Осінній вітер підхопив слова,
Дерева голі затремтіли,
Прошепотіли: «Йде до нас зима,
Одягне знов у шати білі»…

Сховались в нірки звірі лісові,
Старий ведмідь вже смокче лапу,
Він бачить горщик меду уві сні,
І ведмедицю косолапу…

Та раптом схаменулися усі,
І стали осінь закликати:
«Вернись до нас в усій своїй красі,
Ще рано в вирій відлітати!»

Розсипалось проміння навкруги –
Це осінь знову повернулась,
З полегшенням зітхнули береги,
Й до річки ніжно пригорнулись…

Бадьоро в небо тягнеться гілля,
І ловить сонячну усмішку,
Дрімає, вкрита листячком земля,
Крокує осінь тишком-нишком…

Осінні промені танцюють золоті

Автор:     Категорія: Поезія

Пробило сонце темно-сіру сферу,
Проміння злива, ніби стріли з висоти,
Солодким і терпким, густим лікером
Нас пригощає щедро осінь залюбки…

Засяли верхівки в позолоті –
Поодинокі жовтолисті острови,
Радіє сонцю очерет в болоті,
Дрімає падолист у залишках трави…

Чатує на рибин велика чапля,
Велично ходить довгонога по воді –
Маленьке озеро, як неба крапля,
Осінні промені танцюють золоті…

Дурманить осінь прілим ароматом

Автор:     Категорія: Поезія

Дурманить осінь прілим ароматом –
згасає тьмяне листя у траві,
Пишається берізка жовтим златом,
Настали дні холодні й дощові…

Налиті соком горобині грона,
Немов краплини крові на гілках,
Вже осінь одягла свою корону,
І легкий смуток жевріє в очах…

Похмуре небо дивиться з-під лоба,
Надуті хмари блискають щодня,
І гуркіт грому – це жахіття й злоба,
Так часто казиться, як чортеня…

Зима на п’яти наступає нишком,
Рожевий обрій обіцяє сніг,
Немов гірлянди на ялинках шишки,
На небі сонце ніби оберіг…

Свято ПОКРОВИ

Автор:     Категорія: Поезія

Осінь ластиться неначе руда кішка,
Листячком торкається до наших ніг,
Вітер кидає у листопад горішки,
В небі світить ніжне сонце-оберіг…

Зморщився незірваний, висить на гіллі
Темно-синій, переспілий виноград,
І танцюють галки, ніби на весіллі,
Падає додолу ягід зорепад…

Жовте яблуко висвічує боками,
Серед голих гілок схоже на ліхтар,
Сиротливо тулиться щодня до брами,
Як бездомний сірий пес – туман…

Зимний вітер нас лякає снігопадом,
В день Покрови відбуваються дива,
Сунуть грізні хмари, наче на параді,
А річки в обіймах тонких покривал…

Знов накрила плечі довгим омофором
В церкві Божа Мати грішних християн,
Молитовні пісні зазвучали хором –
Справжнє свято завітало до слов‘ян!

Осінні загадки

Автор:     Категорія: Поезія

Осінь мальовнича на столі у мене –
Листя жовте, помаранчеве й зелене,
І рожевий колір з ними в унісон,
Схожий він на дуба – цей вазон (кротон)

Листям пишно вкрилася земля,
Вже не тішить око зорепад,
І не чути пісню журавля –
Місяць називають (листопад)

Хто гойдає в лісі майже голі віти –
Шарудить у листі розбишака (вітер)
Хто цілує листя й зігріває гілля –
Осінь звеселяє сонячним (промінням)

На столі біля вікна Тигрик мій дрімає,
Сонячного (зайчика) лапками тримає.
Усміхається у вуса мій любимий (кіт) –
Сонце ніжно зігріває котику (живіт)

Все буде добре

Автор:     Категорія: Поезія

Все буде добре, тобто все гаразд!
Складаю позитивні установки.
Емоції – Біг Борди на показ…

Бувають дні, коли насправді гірше –
У венах кров пульсує, як скажена,
Дилема виникає щодо віршів –
Енергія, як Реквієм Шопена…

Долаю, ніби стаєр, перешкоди,
Обманюю діагнози щоденно,
Блокую біль, залежність від погоди,
Радію сонцю і живу натхненно,
Егоцентрично навіть і блаженно…

*ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ – по вертикалі

Крилата пісня

Автор:     Категорія: Поезія

Крилата пісня, як бешкетник-вітер,
Розбурхала осінній диво-сон,
Индичо набундючилися квіти,
Літало листя з вітром в унісон.
Агатом виглядало хмарне небо,
Тархуном оксамитились гаї,
А осінь усміхалась ніби Геба…

Піастри дарував нам срібний іній,
І милувались верби у воді,
Сумна мелодія – акорд осінній,
Нагадує про роки молоді…
Я так радію – осінь у дворі!

*КРИЛАТА ПІСНЯ – по вертикалі

Осінь – жінка-господиня

Автор:     Категорія: Поезія

Осінь заплела вінок у коси,
Прикріпила вельон із туману,
Запросила всіх до себе в гості –
Дружно за столом сидять гурмани…

Заквітчала плаття пелюстками,
із калини в неї намистини –
Між гостей мережить каблучками,
Усміхається до всіх гостинно…

Поряд парубок міцний і гарний –
Жовтень осінь обіймає ніжно,
В нього також одяг різнобарвний –
А в очах бринить ясна усмішка…

На столі стоїть вино й закуска,
І міцна горілка, ніби сльози,
Холодець та з яблуками гуска,
«Шуба», вінегрет, салат «мімоза»…

Окрім цього ще й гарячі страви –
М‘ясо, риба каша та ковбаси,
Ароматом зваблюють приправи,
Господиня пригощає квасом…

А коли вже добре попоїли,
Зазвучали голосно музики,
Танцювало польку все довкілля,
І тремтіло листя у осики…

Осінь веселилась аж до ранку,
Всіх бурштинним медом пригощала,
Заспівали півні на світанку,
І на небі сонце засіяло…

Наречена одягла хустину,
Гарну стрічку заплела у коси,
У повітку понесла хлібину,
Де кричали кури стоголосо…

І худобу сіном пригостила,
Молоком телятко напоїла…
Осінь-жінка – справжня господиня,
Своїм серцем жовтень обігріла…

Меланхолія

Автор:     Категорія: Поезія

Мигиче небо – мрячить дощ зрання,
Елегія – сумна, тужлива пісня,
Лавина слів, як спроба пізнання,
Абстракція – це нереальна дійсність,
Нірвана – абсолютна пустота…
Харизма – унікальний божий дар,
Оазис – це рослинний рай в пустелі,
Любов – в душі і серці ніби жар,
І крутиться життя на каруселі,
Ятриться болем зранена душа…

(По вертикалі – МЕЛАНХОЛІЯ…)

Top