Осінь заплела вінок у коси,
Прикріпила вельон із туману,
Запросила всіх до себе в гості –
Дружно за столом сидять гурмани…
Заквітчала плаття пелюстками,
із калини в неї намистини –
Між гостей мережить каблучками,
Усміхається до всіх гостинно…
Поряд парубок міцний і гарний –
Жовтень осінь обіймає ніжно,
В нього також одяг різнобарвний –
А в очах бринить ясна усмішка…
На столі стоїть вино й закуска,
І міцна горілка, ніби сльози,
Холодець та з яблуками гуска,
«Шуба», вінегрет, салат «мімоза»…
Окрім цього ще й гарячі страви –
М‘ясо, риба каша та ковбаси,
Ароматом зваблюють приправи,
Господиня пригощає квасом…
А коли вже добре попоїли,
Зазвучали голосно музики,
Танцювало польку все довкілля,
І тремтіло листя у осики…
Осінь веселилась аж до ранку,
Всіх бурштинним медом пригощала,
Заспівали півні на світанку,
І на небі сонце засіяло…
Наречена одягла хустину,
Гарну стрічку заплела у коси,
У повітку понесла хлібину,
Де кричали кури стоголосо…
І худобу сіном пригостила,
Молоком телятко напоїла…
Осінь-жінка – справжня господиня,
Своїм серцем жовтень обігріла…
