Завари мені чаю, я довго до тебе йшла,
Під розмови зими (їй кортіло чомусь говорити).
В небі місяць висів одинак гордовито,
Спаливши всі зорі до тла.
Завари мені чаю, я мало не збилася з карти,
Лиш один вказівник не засипало сніжним словом
Він надійно захищений під покровом
Твоєї священної мантри.
Завари мені чаю, я холод в собі принеслА
Його треба скоріше на волю назад відпустити.
Кам’яні та холодні лише моноліти.
Я ж триматимусь твого крила.
Теги: зима, крило, чай
Якщо мова йде про священну мантру і про крила, то це ангел. Незручно його просити про такі дрібниці, як чай. А якщо серйозно, то так нічого, лише купа дієслівних рим трохи псує враження. )))
Вікторе, а може малося на увазі під мантрою – слова коханої людини або ще щось наприклад?
мені взагалі подобається, коли читач по-своєму трактує зміст, бачить там щось таке чого не бачу я. От ви сприйняли буквально слово “мантра” і одразу співвіднесли із ангелом. А я про ангела коли писала навіть не думала:)
Щодо дієслівних рим, то я завжди думала, що це, наприклад, “ходити-робити”, тобто коли римуються дієслова. У мене ж у двох катренах римується не дієслово-дієслово, а дієслово-прикметник, дієслово-іменник. Це теж називається дієслівною римою?
нема слів. одні емоції. 15 хвилин писав вам відповідь на комент. а ноут глюкнув і все зникло.шкода. твір хороший. а все інше не беріть до голови.
От капець, шкода що пропало…
але всеодно дякую за увагу до твору
Шкода, що пропадає друковане. Пробую чи не пропадає моє.
Дієслівних рим не помітив. А якщо і є, то вони тут не проблема.
Дякую!
І я бачу Ангела у вірші. Дуже красивого Ангела.
А от завари мені чаю – для мене звучить, як “подаруй мені тепло”, “чи зігрій мою душу”. Тому,це уже далеко не дріб”язкове прохання.
Дано, дякую за враження:)